Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 405/7266/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4809/517/20
Провадження № 51 - 4403 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Матієк Т.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
та його захисника адвоката Комишана С.В. у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120020010498 від 15 вересня 2017 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,
за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 1 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Комишана С.В. на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2020 року засуджено ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 15 вересня 2017 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 395 гривень 48 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він
15 вересня 2017 року приблизно о 00 годин в приміщенні будинку за адресою:
АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок ревнощів з метою вбивства ОСОБА_2 взяв з-під дивану, на якому лежала ОСОБА_3 та її колишній чоловік ОСОБА_2, сокиру та умисно заподіяв останньому гострою частиною тілесні ушкодження у вигляді переломів тім`яної, потиличної та лобної кісток, внутрішньо мозкової гематоми, набряку правої гемісфери мозку, ран в лобній, тім`яній та потиличних ділянках, в ділянці шиї та поверхні правої кисті, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, однак довести свій умисел до кінця не зміг за обставин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 втрутилася в бійку та забрала у ОСОБА_1 сокиру.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката
Комишана С.В. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Комишан С.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 121 ч. 1 КК України та призначити відповідне більш м`яке покарання. Указують на відсутність у ОСОБА_1 умислу на вбивство ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 бачив, що потерпілий знаходився при свідомості і почав вставати з ліжка, маючи можливість завершити свій умисел на заподіяння смерті ОСОБА_1, зупинився, потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, лікування яких зайняло 10 днів. Вважають, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог процесуального закону обґрунтували свої висновки на даних, які містяться в протоколах слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проігнорувавши їх показання, надані безпосередньо в судовому засіданні. Зазначають, що суд апеляційної інстанції не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційних скарг захисту, обмежившись перерахуванням доказів, та відмовив у повторному допиті свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не було надано змоги завершити всі дії, які він вважав необхідними для досягнення мети, тому має місце незакінчений замах. Крім того, засуджений указує на порушення розумних строків судового розгляду, просить врахувати позитивні характеристики, відсутність судимостей, активне сприяння ним розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, оскільки вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння ґрунтується лише на словах потерпілого, жодна експертиза не проводилася.
Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника
Комишана С.В. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Комишан С.В. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Комишана С.В. необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у закінченому замаху на умисне вбивство відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив і перевірив на предмет належності та допустимості докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який підтвердив факт завдання ним ударів сокирою потерпілому ОСОБА_2, також зазначав про вживання
15 вересня 2017 року зранку пива; на показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини заподіяння ОСОБА_1 йому тілесних ушкоджень, який зазначив, що саме ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_4 відтягли від нього ОСОБА_1 ; на дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 15 вересня 2017 року, в ході якого було виявлено та вилучено знаряддя злочину - сокиру, на яку потерпілий
ОСОБА_2 вказав в ході проведення пред`явлення речей для впізнання від
20 листопада 2017 року; на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 12 жовтня 2017 року за участю ОСОБА_2, в ході якого потерпілий на місці продемонстрував механізм нанесення йому ударів гострою стороною сокири; на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 06 листопада 2017 року за участю ОСОБА_1, в ході якого він продемонстрував як завдав удару сокирою, яку тримав в правій руці, ОСОБА_2 ; на висновки судово-медичних експертиз про характер, тяжкість та локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2, які утворились від не менше восьми травматичних впливів об`єктом, який має загострений ріжучий край та володіє ріжучими (рублячими) властивостями; на речові докази - сокира з дерев`яним руків`ям.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 06 листопада 2018 року за участю свідка ОСОБА_3 - очевидця кримінального правопорушення, в ході якого вона показала на місці події обставини завдання ударів ОСОБА_1 сокирою по голові ОСОБА_2 та обставини відбирання нею спільно з ОСОБА_4 сокири у ОСОБА_1 . Суд правильно зазначив, що цей доказ узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_2 та даними, які містяться в протоколі слідчого експерименту за його участю, щодо обставин припинення дій ОСОБА_1 саме свідками ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 .
Суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вони надали суду в судовому засіданні, в частині того, що сокиру у ОСОБА_1 вони не забирали, та дійшов до висновку про те, що в цій частині свідки змінили свої показання з метою пом`якшити відповідальність ОСОБА_1, який є співмешканцем ОСОБА_3, належно його обґрунтувавши, а тому доводи касаційних скарг в цій частині є безпідставними.
Виходячи із сукупності всіх встановлених судами обставин вчиненого діяння, зокрема: способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації поранень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, поведінки винного після вчинення кримінального правопорушення, завдання чисельних ударів гострою частиною сокири ОСОБА_2 по голові - життєво важливий орган,внаслідок яких було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, припинення дій ОСОБА_1 свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 діяв з умислом на позбавлення життя ОСОБА_2 .
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було надано змоги завершити всі дії, які він вважав необхідними для досягнення мети, а тому має місце незакінчений замах, є необґрунтованими.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ст. 15 ч. 2 КК України).
Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (ст. 15 ч. 3 КК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 завдав гострою частиною сокири чисельних ударів ОСОБА_2 у життєво важливі органи, у тому числі по голові, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, однак довести свій умисел до кінця не зміг за обставин, що не залежали від його волі. Встановленим фактичним обставинам суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 мають ознаки закінченого замаху, передбаченого ст. 15 ч. 2 КК України, мотивувавши своє рішення.