Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 539/1961/16
провадження № 51-332км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М. та Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Кліменка О.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Клименка О.Ю. на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016170240000663, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, без постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 5 квітня 2016 року.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з 5 квітня 2016 року.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за таких обставин.
5 квітня 2016 року близько 20:00 ОСОБА_1 перебував у будинку АДРЕСА_1, де вживав алкогольні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 та господаркою будинку ОСОБА_4 . У цей час до будинку прийшов чоловік господарки - ОСОБА_5, після чого між останнім та ОСОБА_1 раптово виникла сварка на ґрунті особистих неприязних стосунків.
Під час сварки ОСОБА_5 схопив кухонний ніж, яким завдав ОСОБА_1 двох ударів у ділянку перенісся зліва та у ділянку зовнішньо-задньої поверхні верхньої третини лівої гомілки, чим заподіяв останньому легких тілесних ушкоджень.
Після цього в ОСОБА_1 виник умисел на вчинення вбивства ОСОБА_5, реалізуючи який, ОСОБА_1, котрий перебував у стані алкогольного сп`яніння, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відібрав у ОСОБА_5 ніж, після чого завдав останньому зі значною силою не менше 44 ударів кулаками та ногами в ділянку голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, чим заподіяв ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, внаслідок яких останній помер на місці події.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року та призначено новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 1 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк його перебування під вартою з 5 квітня 2016 року по 28 вересня 2017 року та з 18 жовтня 2018 року по 18 грудня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 29 вересня 2017 року по 17 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що у кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази на підтвердження умислу в його підзахисного на вчинення вбивства, та наполягає, що дії останнього слід кваліфікувати як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.
При цьому захисник наполягає, що встановлені в суді фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення є недостовірні, оскільки його підзахисний упродовж судових засідань давав послідовні та логічні показання, в яких зазначав, що потерпілий підійшов до дивана і почав завдавати ударів ножем, а тому ОСОБА_1 вимушений був захищатися.
Крім того, захисник, не погоджуючись з кваліфікацією дій ОСОБА_1, вказує на відсутність мотиву та умислу в його підзахисного на вчинення вбивства, оскільки за повної відсутності перешкод останній не вчинив жодних активних дій щодо потерпілого, які б вказували на досягнення мети кримінального правопорушення та призвели до негайної смерті ОСОБА_5, при цьому суди не надали оцінки тим фактам, що після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий ще розмовляв, а ОСОБА_1 залишався в будинку.
Також захисник у своїй касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд у рішенні не навів докладних мотивів прийнятого рішення, не розглянув усіх доводів скаржника і переконливо їх не спростував, а лише обмежився перерахуванням доказів, на які послався в оскаржуваному вироку місцевий суд. Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, який постановою від 18 жовтня 2018 року скасував попередню ухвалу апеляційного суду, якою оскаржуваний вирок було залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 1 статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів нижчих ланок. Аргументи захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тобто при перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
У касаційній скарзі захисник, указуючи на незаконність ухвали апеляційного суду, посилається на неправильну кваліфікацію дій його підзахисного, на невинуватість останнього у вчиненні вбивства та зазначає, що суд неправильно встановив фактичні обставини події, не зважив на показання ОСОБА_1 та не спростував доводів сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.