Постанова
іменем України
01 грудня 2020року
м. Київ
справа № 460/4256/17
провадження № 51-2503км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Яворівського районного суду м. Львова від 23 липня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140350001111 від 26 липня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яворівського районного суду Львівської області від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 286 КК та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 429,65 грн, у рахунок моральної шкоди - 30 000 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
25 липня 2016 року близько 21:20, керуючи автомобілем марки "Renault Master", д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі сполученням с. Ясниська - с. Бірки в напрямку до с. Бірки Яворівського району Львівської області, при проїзді її ділянки біля с. Лісопотік Яворівського району Львівської області, перед інформаційним дорожнім знаком 5.47 "Лісопотік", порушив вимоги розділу 1 пунктів 1.2, 1.5; розділу 2 пунктів 2.3 підпунктів б), д); розділу 10 пункту 10.1; розділу 12 пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, по якій у цей час у зустрічному напрямку рухався автомобіль марки "Smart", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що і призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автомобіля марки "Smart" ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Пасажир автомобіля марки "Renault Master" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року вирокЯворівського районного суду Львівської області від 23 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вироку суду першої інстанції й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на те, що експерт недостатньо кваліфікований та під час проведення експертизи не врахував всі дані, які містять матеріали кримінального провадження та дійшов хибного висновку, не вказавши реальне місце зіткнення автомобілів, що має суттєве значення для постановлення об`єктивного та законного рішення у кримінальному провадженні.
Так, засуджений стверджує, що інформація, яку містить протокол огляду місця події не повною мірою висвітлена у висновку експерта, що призвело до спотворення даних у справі та недостовірного висновку експерта.
Крім того, засуджений в обґрунтування своєї версії розвитку подій під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та критикуючи висновок експерта вказує на неправильно встановлені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та зазначає, що суд неправомірно відмовив у проведенні комплексної комісійної судової транпортно-трасологічної та судово-автотехнічної експертиз.
До того, засуджений вважає, що суд неправомірно поклав в основу вироку протокол слідчого експерименту від 26 грудня 2016 року, відповідно до якого така слідча дія була проведена з ним в якості свідка, а відповідно до пункту 1 частини 3 статті 87 КПК недопустимим є доказ, який отримано з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Також засуджений покликається на необгрунтованість рішення апеляційного суду, оскільки, на думку останнього, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи його апеляційної скарги та не надав на них вмотивовані відповіді, що у відповідності до статті 419 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, засуджений, оспорюючи висновки автотехнічної експертизи від 12 вересня 2017 року, зазначає, що суд без належного аналізу такої експертизи та порушуючи принцип безпосереднього дослідження доказів у справі визнав його версію події технічно неспроможною, а версію подій ОСОБА_3, не перевіряючи на технічну спроможність, як об`єктивну.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, потерпілий ОСОБА_2, погоджуючись із судовими рішеннями, просить залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення. При цьому зазначає, що ОСОБА_1 під час розгляду справи у судах не визнавав свою вину, його показання не узгоджуються із жодним доказом у кримінальному провадженні, а його поведінка направлена на уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
Таким чином, об`єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2, загибель кількох осіб - частина 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статтею 286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, а саме у порушенні під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Судами першої та апеляційної інстанцій визнано доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог розділу 1 пунктів 1.2, 1.5; розділу 2 пунктів 2.3 підпунктів б), д); розділу 10 пункту 10.1; розділу 12 пунктів 12.1, 12.3 ПДР, які перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Із установлених у кримінальному провадженні обставин убачається, що ОСОБА_1 на автодорозі сполученням с. Ясниська - с. Бірки в напрямку до с. Бірки Яворівського району Львівської області, при проїзді її ділянки біля с. Лісопотік Яворівського району Львівської області, перед інформаційним дорожнім знаком 5.47 "Лісопотік", порушив вимоги розділу 1 пунктів 1.2, 1.5; розділу 2 пунктів 2.3 підпунктів б), д); розділу 10 пункту 10.1; розділу 12 пунктів 12.1, 12.3 ПДР, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, по якій у цей час у зустрічному напрямку рухався автомобіль марки "Smart", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3, що і призвело до зіткнення зазначених транспортних засобів.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на допустимих доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.