Постанова
іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 201/9215/18
провадження № 51-4096км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Дідікової А. О., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018040650001637 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: згідно з вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року - за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців; за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року -за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставіст. 75 КК звільненоговід відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 309 КК на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 310 КК - 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного згідно з цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року вирішено виконувати самостійно.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений час та місці, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на незаконний посів і незаконне вирощування рослин конопель, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК, придбав насіння цих рослин та орієнтовно весною 2018 року, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), незаконно для особистого вживання і без мети збуту посіявна балконі у горщики з ґрунтом 15 кущів конопель, які було виявлено 04 липня 2018 року під час обшуку його квартири.
Крім того, 03липня 2018 року у невстановлений час, перебуваючи за місцем свого проживання, виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований (медичний шприц заповнений рідиною масою 7,0206 г, що згідно з висновком експерта від 22 серпня 2018 року № 1/8.6/2990 містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, - опій ацетильованиймасоюв перерахунку на суху речовину 0,3150 г), який зберігав без мети збуту для особистого вживання у холодильнику за місцем свого проживання.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2020 року вирок місцевого суду залишив без зміни, а апеляційні скарги прокурора та засудженого- без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання за правилами ст. 71 КК, суд мав урахувати, що він вчинив злочини в період іспитових строків, встановлених як за вироком від 22 травня 2017 року, так і за вироком від 27 квітня 2018 року. Тому, на думку прокурора, остаточне покарання ОСОБА_1 слід було призначити відповідно до ст. 71 КК також з урахуванням вироку від 22 травня 2017 року. Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на згадані порушення, не навів мотивів та підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т. В. підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У пунктах 1, 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є, зокрема, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ч. 1 ст. 412, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК).