Постанова
іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 592/1727/18
провадження № 51-353км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Вус С. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Подоляка М. С.,
захисника Крамаренко І. В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Крамаренко Ірини Валеріївни на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 грудня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в кримінальному провадженні № 12017200440004694 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не має судимості,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2019 року змінив вирок місцевого суду.Перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. У решті вирок залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 06 грудня 2019 року скасував ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника Крамаренко І. В. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 15 грудня 2017 року близько 17:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на території домоволодіння АДРЕСА_1 , у результаті конфлікту з приводу лічильника газу, з якого було зірвано пломбу з вини ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин з останнім, зайшов до коридору згаданого будинку, де в цей час був ОСОБА_2, та, скориставшись тим, що потерпілий не міг пересуватися без милиці, тобто усвідомлюючи свою фізичну перевагу над ним, узяв з поверхні столу ніж і, тримаючи його у правій руці, завдав ОСОБА_2 одного удару в передню поверхню грудної клітки ліворуч, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 удару вищевказаним ножем у ділянку плечового суглоба зліва та удару в задню поверхню грудної клітки ліворуч, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги захисник Крамаренко І. В., не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність таневідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 на ст. 124 КК та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у межах санкції ст. 124 цього Кодексу.
Вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 124 КК, тобто мають кваліфікуватися як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, оскільки засуджений оборонявся від протиправних дій потерпілого, який, перебуваючи у збудженому й агресивному стані, накинувся на нього з металевою палицею. При цьому суди не звернули уваги на показання свідка ОСОБА_3, яка пояснювала, що потерпілий постійно ображав її як морально, так і фізично та не міг стримано поводитися з ОСОБА_1 і його сестрою. Вказує про те, що у підзахисного не було умислу на вбивство потерпілого, оскільки після завдання удару останньому він відразу викликав швидку допомогу. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції та апеляційний суд, який з ним погодився, призначаючи покарання, не взяли до уваги того, що ОСОБА_1 на диспансерних обліках не перебуває, має поганий стан здоров`я та хронічні хвороби, утримує матір-пенсіонерку похилого віку, а також пом`якшуючі покарання обставини - з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, що дає підстави для застосування ст. 69 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Крамаренко І. В. підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, прокурор Подоляк М. С. просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З урахуванням наведеного доводи захисникапро те, що місцевий суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3 щодо постійних образ з боку потерпілого та його нестримного поводження з ОСОБА_1 і його сестрою,є такими, що стосуються фактичних обставин кримінального провадження, а тому відповідно до ст. 433 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведених вище вимог закону судидотрималися.
Суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, тобто вчинення ним умисного вбивства. З позицією місцевого суду погодився і апеляційний суд.
Так, висновок про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції зробив на підставі показань самого засудженого, який не заперечував, що завдав потерпілому ОСОБА_2 ножових поранень;показань свідка ОСОБА_4, яка повідомила про те, що між потерпілим і ОСОБА_1 виник конфлікт з приводу газового лічильника; свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що в день події потерпілий почав вигукувати нецензурні слова, лаятися, стукати в стіну, кричати на її адресу та на адресу її сина, після чого ОСОБА_1 пішов його заспокоїти, а коли повернувся, повідомив, що ОСОБА_2 мертвий, що він його убив; показань потерпілої ОСОБА_5, яка вказала, що ОСОБА_2 був її рідним братом і про те, що його вбив сусід ОСОБА_1, вона дізналася від працівників поліції. З її слів брат боявся ОСОБА_1, у нього раніше виникали конфлікти з ним і його матір`ю; даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, під час проведення якого засуджений розповів та відтворив обставини вчинення ним злочину; фактичних даних, що містяться в протоколі огляду місця події та ілюстрованій таблиці до нього від 15 грудня 2017 року, відповідно до якого виявлено труп ОСОБА_2 і ніж; даних висновків судово-медичних експертиз від 31 січня 2018 року про кількість, характер, локалізацію, ступінь тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень; інших доказів, зміст яких наведено у вироку та які узгоджуються між собою, доповнюють один одного щодо обставин вчинення ОСОБА_1 злочину та в сукупності підтверджують винуватість його у пред`явленому обвинуваченні, визнаному судом доведеним.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.
На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
Доводи в касаційній скарзізахисника про перевищення ОСОБА_1 меж необхідної оборони не ґрунтуються на матеріалах провадження та є безпідставними.
Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.