Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/23308/19
провадження № 61-16442св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, |
| третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що з березня 2015 року по січень 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, у зареєстрованому шлюбі не перебували.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .
З моменту народження сина і по теперішній час відносини між сторонами не складались, вони не змогли дійти згоди щодо спільного піклування та виховання дитини. ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом із позивачем та її мамою ОСОБА_4 у двокімнатній квартирі
АДРЕСА_1 , має всі необхідні умови для комфортного проживання та розвитку.
ОСОБА_2 звернувся із заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення йому обов`язкових днів та годин для побачень і участі у вихованні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розпорядженням від 18 квітня 2019 № 299 року встановлено відповідний графік терміном на 3 місяці.
З моменту народження сина і по теперішній час позивач утримує дитину. Крім того, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку у дерматолога, потребує регулярного обстеження та лікування. Також йому рекомендовано санаторно-курортне лікування. Все це потребує значних фінансових витрат.
Посилаючись на вищевказане ОСОБА_1 просила суд:
- визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ;
- стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з дня пред`явлення позову і до досягнення сином повноліття, в сумі 16 260 грн,
з розрахунку десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти
на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 15 грудня 2015 року по 06 червня 2019 року в сумі 18 008 грн з розрахунку 50 % прожиткового мінімуму на дитину щомісячно.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня
2020 року (у складі судді Осаулова А. А.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 3 000 грн щомісячно із їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 10 червня 2019 року і до 15 грудня 2033 року, тобто до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
У задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що стан здоров`я та матеріальні потреби дитини зумовлюють стягнення аліментів з відповідача на їх утримання у визначеному судом розмірі, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 3 000 грн щомісячно із їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 10 червня 2019 року і до 15 грудня 2033 року, тобто до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, підлягають задоволенню.
Такий розмір аліментів є виправданий дійсними потребами дитини і не призведе до порушення прав відповідача.
Разом з тим, оскільки дитина на даний час проживає разом із матір`ю, при цьому, відповідач не заперечує проти проживання сина з позивачем, права позивача у даному випадку з боку відповідача не порушені, враховуючи відсутність спору між сторонами про визначення місця проживання дитини чи іншого порушення права з боку відповідача, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання місця проживання дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким
ці позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони у справі проживають окремо, а дитина на даний час проживає разом із матір`ю, позивач постійно піклується про дитину, бере участь у її розвитку, відповідач не заперечує проти проживання сина з позивачем, тому позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю підлягають задоволенню.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки відповідач є працездатною та працевлаштованою особою, зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, тому розмір стягуваних аліментів є обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення аліментів за минулий період не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 06 листопада 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити розмір аліментів в межах заробітку відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Апеляційний суд не взяв до уваги вищевказані норми цивільного процесуального закону, а також не дослідив той факт, що місце проживання дитини визначено, проте факт реєстрації дитини здійснюється виключно за взаємною згодою батьків.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження наявності захворювань на підтвердження витрат, пов`язаних із названими позивачемдіагнозами.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання місця проживання дитини не оскаржується, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У зареєстрованому шлюбі сторони не перебували.
Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 18 квітня 2019 року № 299 встановлено громадянину ОСОБА_2 графік побачень з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, терміном на 3 місяці.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 27 березня 2019 року, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом із ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1, де для дитини створено належні умови для проживання та розвитку, в родині панують доброзичливі відносини та гармонійний мікроклімат.
Факт реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вказаній вище квартирі підтверджується листом Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 травня 2019 року.
Згідно з висновком від 21 січня 2020 року Орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації вважає, що малолітній дитині ОСОБА_3 краще проживати з матір`ю, однією родиною, що забезпечить найкращі інтереси дитини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.