Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа №441/1647/15-ц
провадження №61-20489св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
третя особа - приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєва Агнеса Матвіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 лютого 2019 року у складі судді Українець П. Ф. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк), третя особа - приватний нотаріус Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєва А. М., з позовом, в якому просила визнати припиненим нотаріально посвідчений договір іпотеки від 15 листопада 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 і ОСОБА_1, відповідно до якого позивач передала в іпотеку банку належний їй будинок АДРЕСА_1 . та зняти заборону на відчуження вказаного нерухомого майна.
Позов мотивовано тим, що 15 листопада 2006 року між ОСОБА_2 і АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 600 доларів США, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти.
В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 15 листопада 2006 року, між банком, позичальником та позивачем укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належний їй будинок АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивача - ОСОБА_2 помер, що є підставою для визнання договору іпотеки припиненим, оскільки вона, як майновий поручитель за цим договором, не зобов`язувалась відповідати за зобов`язаннями іншого боржника, яким може бути спадкоємець позичальника ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що у зв`язку із припиненням основного зобов`язання припинилася й іпотека. Посилається на те, що спадщина після смерті ОСОБА_2 його спадкоємцями не прийнята, а тому внаслідок існування заборони на предмет іпотеки порушуються її права, як власника цього будинку, на вільне володіння та розпорядження своїм майном.
Крім того, просить врахувати, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову АТ "УкрСиббанк" до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 12 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано договір іпотеки, укладений 15 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2, припиненим.
Знято заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що статтею 17 Закону України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором. У даному випадку смерть боржника за кредитним договором не є підставою для припинення основного зобов`язання, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки та не враховано рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року, ухвала апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2014 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 29 жовтня 2014 року зазначив, що згідно із частиною першою статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Вказаним судом встановлений факт припинення обов`язків ОСОБА_1 за договором іпотеки у зв`язку із припиненням основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із смертю боржника.
Водночас, при ухваленні оскаржуваних рішень суди дійшли протилежних висновків та зазначили, що дані кредитні відносини допускають правонаступництво, а відтак основне зобов`язання не припинилось.
Встановлення оскаржуваними рішеннями факту відсутності правових підстав для припинення договору іпотеки, таких як смерть боржника за кредитним договором, незважаючи на існування такого, що набрало законної сили, судового рішення у справі №6-24284св14, яким цей факт встановлений, порушує конституційний принцип правової визначеності та обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.
Поза увагою судів залишився факт, що у відповідності до пункту 6.2 договору іпотеки від 15 листопада 2006 року визначено, що право іпотеки та відповідно цей договір припиняє чинність у зв`язку із припиненням основного зобов`язання. Термін дії основного зобов`язання - договору про надання споживчого кредиту від 15 листопада 2006 року у відповідності до пункту 1.2.1 визначений з 15 листопада 2006 року по 15 листопада 2013 року, тобто строк кредитування закінчився.
З позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору банк до ОСОБА_1 не звертався, строк позовної давності до даному зобов`язанню сплив, у зверненні стягнення на предмет іпотеки банку відмовлено, тобто відсутній правовий механізм задоволення вимог банку, як по кредитному, так і по іпотечному договору. Існування іпотеки ніяким чином не захищає інтересів кредитора, водночас порушує права ОСОБА_1 як власника, обмежуючи її право на розпорядження обтяженому іпотекою будинком.
Крім того, на момент смерті боржника - ОСОБА_2 простроченої заборгованості по кредитному договору не існувало, відтак у банку не було законних підстав для звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При зверненні із позовом стороною позивача, крім вимоги про припинення договору іпотеки, була зазначена позовна вимога щодо зняття заборони на відчуження будинку АДРЕСА_1 .
Разом з тим, дана вимога судами не розглянута, мотивів її відхилення оскаржувані рішення не містять. Вимога щодо визнання припиненим договору іпотеки заявлялась позивачем декларативно, оскільки факт припинення іпотеки на момент звернення із позовом до суду вже був встановлений ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 жовтня 2014 року, основна мета звернення до суду із позовом полягала у знятті заборони на відчуження будинку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, АТ "Укрсиббанк" заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.