Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 203/2276/19
провадження № 61-8269св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який просила визнати незаконним наказ відповідача від 08 грудня 2014 року № 3448-к про її звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу з 08 грудня 2014 року; поновити її на роботі на посаді інженера Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" (далі - ДП "КБ "Південне"); стягнути з відповідача на її користь 104 500,00 грн заборгованості із заробітної плати та 52 250,00 грн моральної шкоди.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з 20 вересня 1984 року до 08 грудня 2014 року працювала у відповідача на посаді інженера. 08 грудня 2014 року її було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників, однак на підприємстві не відбулося скорочення штату, оскільки звільнено було лише її. У результаті незаконного звільнення їй завдано моральної шкоди.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 05 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недотримання позивачем строків звернення до суду, відсутністю підстав для його поновлення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 березня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована недотриманням позивачем строків, передбачених статтею 233 КЗпП України для звернення до суду з позовом за захистом своїх трудових прав, відсутністю поважних причин пропуску цього строку. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції помилково застосував до вирішення спору у цій справі норми ЦК України, оскільки спір має бути розглянутий згідно з вимогами КЗпП України, є слушними, проте це не спростовує висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку на звернення з позовом, передбаченого статтею 233 КЗпП України, на яку також посилався суд першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 19 травня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона вважала своє звільнення законним до травня 2019 року, поки не дізналася про те, що звільнено було лише її з підстав негативного ставлення керівництва відповідача до неї. На базі ліквідованого підрозділу створено два підрозділи зі збереженням специфіки роботи. Крім цього, при звільненні їй не були запропоновані вакантні посади, рівноцінні її освітньо-кваліфікаційному рівню.
Суди застосували положення частини першої статті 233 КЗпП України (щодо строків звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів) та частини четвертої статті 267 ЦК України (щодо наслідків спливу позовної давності) без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16.
16 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП "КБ "Південне" на касаційну скаргу, який мотивований тим, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права та дотрималися вимог процесуального права, в результаті чого ухвалили законні і обґрунтовані рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
10 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом ДП "КБ "Південне" від 18 вересня 1984 року № 2956к ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера.
06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників та запропоновано зайняти три вакантні посади, від яких вона відмовилася, що підтверджується копією відомості попередження працівника підприємства про наступне звільнення.
08 грудня 2014 року згідно з наказом відповідача № 3448к ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України,про що у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено відповідний запис.
З позивачем проведено розрахунок та видано трудову книжку, чого позивач не заперечує.
24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом щодо скасування наказу про її звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та моральної
шкоди.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду