Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 607/28261/19
провадження № 61-3750св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Перша Львівська державна нотаріальна контора,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2019 року у складі судді Грицак Р. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У грудні 2019 рокуОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ УМВС України у Львівській області), Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання дій та рішення незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 лютого 2011 року ГУ УМВС України у Львівській області до Першої Львівської державної нотаріальної контори подано заяву про реєстрацію арешту усього нерухомого майна ОСОБА_1.
07 лютого 2011 року з посиланням на кримінальну справу № 141-3198 від 16 січня 2010 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1., накладений ГУ УМВС України у Львівській області.
Позивачка зазначила, що після одруження 14 червня 2018 року змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ".
Вказувала, що не є і ніколи не була учасником процесу у кримінальній справі № 141-3198.
Стверджувала, що ГУ УМВС України у Львівській області станом на 01 лютого 2011 року не приймалось постанови про накладення арешту на її нерухоме майно.
У поданій 01 лютого 2011 року до ГУ УМВС України у Львівській області заяві відсутні відомості про наявність документу, передбаченого частиною другою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі якого могло виникнути обтяження (постанова про накладення арешту). Тому позивачка вважає, що Перша Львівська державна нотаріальна контора повинна була відмовити у внесенні відомостей до Реєстру заборон.
Натомість, Перша Львівська державна нотаріальна контора безпідставно зареєструвала обтяження на все нерухоме майно позивачки.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним подання ГУ УМВС України у Львівській області реєстратору Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 01 лютого 2011 року заяви про реєстрацію арешту всього нерухомого майна ОСОБА_1. ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Першої Львівської державної нотаріальної контори та запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію 07 лютого 2011 року обтяження № 10799881, а саме - арешту всього нерухомого майна ОСОБА_1., накладеного Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ у Львівській області на підставі кримінальної справи № 141-3198 від 16 січня 2010 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2019 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ УМВС України у Львівській області, Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання дій та рішення незаконними відмовлено.
Роз`яснено позивачці, що кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна у кримінальному провадженні, а відтак заявлена позивачем позовна вимога № 1 підлягає розгляду у порядку кримінального судочинства.
Роз`яснено позивачці, що із заявленою позовною вимогою щодо оскарження дій Першої Львівської державної нотаріальної контори слід подати позов в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо подання слідчим управлінням заяви про реєстрацію арешту майна виникли за дії КПК України від 1960 року, тому порядок накладення арешту на майно, скасування арешту, вирішення інших питань з приводу арешту майна повинні розглядатись у межах кримінального судочинства. Крім цього, суд зазначив, що вимога позивача до державної нотаріальної контори щодо визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію обтяження не має ознак приватноправового характеру, оскільки предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема правомірність здійснення реєстрації обтяження, а відтак вказаний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через представника - адвоката Гураля Р. В. подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р. В. залишено без задоволення, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства є помилковими.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
07 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частинах першій і другій статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.