ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 450/279/16-ц
провадження № 61-12192св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подану адвокатом Тузовою Владиславою Олександрівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення коштів.
Вимоги позову обґрунтовував тим, що 18 квітня 2013 року він уклав депозитний договір з АТ КБ "ПриватБанк", який оформлений заявою № SAMDN25000734663784 на вклад "Депозит Плюс на 12 місяців". Сума вкладу становила 200 000 грн на строк 365 днів, тобто до 18 квітня 2014 року включно, та зі сплатою 18% річних (процентна ставка на дату здійснення вкладу).
Цього ж дня позивач відкрив рахунок № НОМЕР_1, на який через касу Головного Феодосійського відділення Кримського регіонального управління (далі - КРУ) АТ КБ "ПриватБанк" зарахував 200 000 грн. На підтвердження отримання грошових коштів позивачу надано чек (квитанцію).
Вказував, що на 11 травня 2014 року на його рахунку було 235 505,78 грн, що підтверджується довідкою № 4036854 від 11 травня 2014 року, виданою КРУ
АТ КБ "ПриватБанк".
У подальшому він із сім`єю змушений був переїхати до села Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області. Вказує, що звертався до відповідача про повернення грошових коштів, але банк надавав формальні листи і повідомляв про неможливість повернення грошових коштів у зв`язку з припиненням діяльності відділень банку на окупованій території.
Листом від 16 травня 2016 року він повідомив АТ КБ "ПриватБанк" про намір розірвати договір на оформлення вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" та просив повернути йому суму коштів і проценти за вкладом у будь-якому відділені
АТ КБ "ПриватБанк" у Львові. Таку заяву відповідач отримав 19 травня
2016 року, тому, на думку позивача, 24 травня 2016 року є датою розірвання договору № SAMDN25000734663784 від 18 квітня 2013 року.
Вказував, що АТ КБ "ПриватБанк" не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення належного йому вкладу разом із нарахованими процентами згідно з умовами договору та прострочив грошове зобов`язання на 630 днів.
За таких обставин, з урахування уточнених позовних вимог, просив стягнути з
АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за депозитним вкладом у розмірі 390 761,25 грн, що складається із 311 550,53 грн суми вкладу з процентами,
16 116,88 грн - 3% річних, 63 093,84 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2018 року позов задоволено.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 390 761,25 грн, що складається із 311 550,53 грн суми вкладу з процентами, 16 116,88 грн - 3% річних, 63 093,84 грн інфляційних витрат.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" у дохід держави судовий збір у розмірі
3 907,61 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з надання позивачем належних і допустимих доказів, які підтверджують виникнення договірних відносин між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", а саме укладення договору банківського вкладу шляхом подання заяви № SAMDN250000734663784 та внесення грошових коштів у розмірі 200 000 грн на банківський рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією № 3 від 18 квітня 2013 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про існування правових підстав для стягнення процентів за депозитом у розмірі 18% річних за період з 18 квітня
2013 року до 24 травня 2016 року (дата розірвання договору на підставі
пункту 5 вказаної заяви), що складає 111 550,53 грн.
Також суд першої інстанції зазначив, що після 24 травня 2016 року у
АТ КБ "ПриватБанк" настала відповідальність за порушення грошового зобов`язання, тому на підставі частини другої статті 625 ЦК України банк зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, вимогу про стягнення яких заявив позивач.
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, змінено рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 березня 2018 року.
Викладено другий та третій абзаци резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитним вкладом у розмірі 395 880,84 грн, що складається із суми вкладу - 200 000 грн, процентів за вкладом - 108 208 грн, 3% річних - 15 934,35 грн, інфляційних втрат - 71 738,49 грн.
Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" у дохід держави недоплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 76,78 грн".
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами укладено зазначений договір банківського вкладу, а позивачем внесено кошти на депозитний рахунок у АТ КБ "ПриватБанк".
Змінюючи рішення суду в частині стягнення на користь позивача процентів за вкладом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 18 квітня 2013 року до
16 травня 2016 року позивач не звертався із заявою про повернення йому вкладу, тому договір продовжувався тричі і зберігав свою чинність до 24 травня
2016 року. Розраховуючи розмір процентів за вкладом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за період з 18 квітня 2013 року до 18 квітня 2016 року сума процентів (за ставкою 18% річних) становить 108 000 грн, а за період
з 19 квітня 2016 року до 24 травня 2016 року проценти підлягають нарахуванню у розмірі 1% річних (за ставкою на умовах вкладу на вимогу), сума яких становить 208 грн.
Дійшовши висновку про зменшення розміру процентів, що підлягають стягненню за вкладом, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок 3% річних за прострочення грошового зобов`язання та інфляційних втрат за період
з 25 травня 2016 року до 13 лютого 2018 року і дійшов висновку, що розмір цих складових частин боргу становить 15 934,35 грн та 71 738,49 грн відповідно.
Також апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зазначивши, що з АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 76,78 грн, який недоплачений останнім за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого дієадвокат
Тузова В. О., звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про існування підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами факт укладення договору банківського вкладу та зарахування коштів на рахунок. Подані позивачем докази свідчать лише про існування між сторонами правовідносин, однак позивач не довів, що на час розгляду справи грошові кошти, розміщені на банківському рахунку, та нараховані проценти не були ним зняті до звернення до суду із даним позовом.
Заявник вказує на порушення судами норм процесуального права щодо встановлення обставин на підставі неналежного доказу, а саме
довідки № 4036854 від 11 травня 2014 року, яка не завірена належним чином, не підписана і не містить печатки.
Також зазначає про вихід судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до заяви № SAMDN250000734663784 на оформлення вкладу "Депозит плюс
на 12 місяців" від 18 квітня 2013 року ОСОБА_1, діючи добровільно, просив оформити в АТ КБ "ПриватБанк" депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу - 200 000,00 грн; валюта вкладу - UAH; строк вкладу 365 днів - до
18 квітня 2014 року включно; процентна ставка на дату оформлення вкладу - 18 % річних; період нарахування процентів за вкладом 1 місяць; мінімальний строк вкладу 6 місяців; особистий рахунок за вкладом та зарахування процентів за вкладом НОМЕР_1 . На заяві міститься печатка синього кольору із найменуванням Філії "Кримське регіональне управління" АТ КБ "ПриватБанк"
МФО 384436, виконавець - ОСОБА_2 .
На підтвердження внесення грошових коштів у розмірі 200 000 грн на зазначений рахунок позивач надав копію квитанції з АТ КБ "ПриватБанк" від 18 квітня
2013 року.
Оригінали квитанції від 18 квітня 2013 року та заяви № SAMDN250000734663784 на оформлення вкладу "Депозит плюс на 12 місяців" від 18 квітня 2013 року оглянуті в суді апеляційної інстанції.
Судами встановлено, що пунктом 5 заяви на оформлення вкладу № SAMDN25000734663784 від 18 квітня 2013 року передбачено право позивача та відповідача достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання.
З висновку № 3381 експертного дослідження реквізитів чеків/квитанцій/
до заяв № SAMDN250000734620171 та № SAMDN250000734663784 на оформлення вкладів "Депозит плюс на 12 місяців", який складений експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Качмар Т. В.
20 липня 2017 року, суди встановили, що експерт зміг повністю відновити текст на квитанції та зазначив, що на звороті квитанції міститься найменування "ПриватБанк" із власним логотипом та інформацією про послуги банку. На лицьовій стороні квитанції міститься друкований текст такого змісту: "Відкрийте депозит у найкращому депозитному банку України! Вигідні умови розміщення: 19% річних у гривні, 10% у доларах США, 8% в євро, 9% у рублях. ВНЕСЕННЯ НА РАХУНОК. КВИТАНЦІЯ № 3. ОСОБА_1 НОМЕР_1 Сума:
200 000 UAH"; дата 18 квітня 2013 року; валют: 18 квітня 2013 року; платник: ОСОБА_1 . Призначення платежу: до вкладу договір SAMDN250000734663784. Підпис касира _ ПІБ ОСОБА_4
ЕЦП: AGR0000000475/або 6/48358".
З довідки № 4036854 від 11 травня 2014 року суди встановили, що на 11 травня 2014 року на зазначеному рахунку перебувало 235 505,78 грн. На цій довідці міститься факсимільний підпис начальника департаменту з координації роботи з клієнтами КРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" Чорного А. В.
Листом від 16 травня 2016 року позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір на оформлення вкладу "Депозит Плюс на 12 місяців" та просив повернути йому суму коштів і проценти за вкладом у будь-якому відділенні АТ КБ "ПриватБанку" у місті Львові, яку відповідач отримав 20 травня 2016 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Львівського апеляційного суду від 29 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами), та звичаями ділового обороту.
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.