ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 336/5275/17
провадження № 61-48811св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада в особі Запорізької міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником - адвокатом Поповою Наталією Василівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді Галущенко Ю. А., та постанову Запорізького апеляційного суду від 6 листопада 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4, після якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . На день відкриття спадщини із ОСОБА_4 проживав та був зареєстрованим її син ОСОБА_5, який спадщину прийняв фактично.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер; за життя спадщину після матері він не оформив.
Позивач зазначає, що є племінницею ОСОБА_5 і як єдиний спадкоємець після дядька за правом представлення у встановлений законодавством строк прийняла спадщину, звернувшись із заявою до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори.
Проте отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 втрачені.
За таких обставин просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після дядька ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2017 року до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено інших племінників ОСОБА_5 - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки вони також можуть претендувати на прийняття спадщини.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після дядька ОСОБА_5 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач єдина із спадкоємців ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку прийняла спадщину, проте не може її оформити через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 6 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2017 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2017 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 6 листопада 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повідомили його про дату, час і місце судового засідання, у зв`язку з чим він не мав можливості реалізувати свої процесуальні права.
Також заявник зазначив, що, звертаючись із позовом, ОСОБА_1 умисно приховала наявність у ОСОБА_5 інших спадкоємців і не зазначила їх у позовній заяві, а після витребування матеріалів спадкових справ, заведених щодо майна ОСОБА_4 і ОСОБА_5, заявила клопотання про залучення його і ОСОБА_3 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, хоча вони повинні мати процесуальний статус відповідачів.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 1992 року ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
2 березня 1993 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким усе належне їй майно заповіла синам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4
ОСОБА_5 на день відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем і спадщину прийняв фактично. Спадкоємці ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_4 не зверталися.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер; спадщину після матері він не оформив.
20 лютого 2014 року до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після дядька ОСОБА_5 за правом представлення звернулася племінниця ОСОБА_1 .
Інші спадкоємці за правом представлення - племінники спадкодавця ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - заяви про прийняття спадщини у встановлений строк не подали.
Також суди встановили, що оригінал правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 відсутній, у зв`язку з чим постановою державного нотаріуса Четвертої запорізької державної нотаріальної контори від 13 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_5 .
Суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи ОСОБА_2 про фактичне прийняття спадщини після дядька ОСОБА_5 у зв`язку з постійним проживанням з ним на день відкриття спадщини, дійшов висновку про недоведеність таких тверджень.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Частиною четвертою статті 401 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з наявності для цього правових підстав та вважав, що ОСОБА_1 єдина із спадкоємцівОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку прийняла спадщину, тоді як ОСОБА_2 не довів постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і її фактичне прийняття.
Проте такі висновки судів попередніх інстанцій передчасні, оскільки суди дійшли їх з порушенням принципу змагальності сторін, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_2 без доказів його належного повідомлення про місце, дату та час судового засідання.
Так, стаття 128 ЦПК України визначає, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Стаття 130 ЦПК України встановлює, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.