Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 199/4851/16-ц
провадження № 61-378св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_6,
треті особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6, яка діє також як законний представник та в інтересах малолітнього ОСОБА_4,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
треті особи за зустрічним позовом: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 липня 2017 року у складі судді Руденко В. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області
від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю.,
Деркач Н. М., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який в подальшому було уточнено, до ОСОБА_6, яка також діє як законний представник в інтересах ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані колишня невістка ОСОБА_6 разом з малолітнім онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які з серпня 2015 року і по теперішній час не мешкають за вказаною адресою без поважних причин, що чинить їй перешкоди у користуванні та розпорядженні її власністю. Крім того, вона несе витрати по сплаті комунальних платежів.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов?язати зняти їх з реєстраційного обліку.
У вересні 2016 року ОСОБА_6, яка також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на поважність причин не проживання в належній позивачці квартирі, просила визнати за нею та її малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування вказаною квартирою та вселити їх з сином в належну позивачу квартиру.
При цьому зазначала про те, що з моменту припинення шлюбних відносин з
ОСОБА_5 , який є сином власника квартири, остання перешкоджає її проживанню у вказаній квартирі, у зв`язку з чим вона була вимушена 05 січня 2016 року звільнити квартиру.
Разом з цим вважає, що у зв`язку з припиненням їх сімейних відносин з позивачем та її сином, вона та її малолітня дитина не втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4, просила визнати за нею та її малолітнім сином право користування квартирою АДРЕСА_1 ; вселити її та її малолітнього сина до квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 06 липня 2017 року узадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, яка також діє як законний представник в інтересах ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відмовлено.
Позов ОСОБА_6, яка також діє як законний представник в інтересах малолітнього
ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та вселеннязадоволено частково.
Вселено ОСОБА_6 та її малолітнього сина - ОСОБА_4 до житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати, що складаються з судового збору, в розмірі 551,20 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із положень статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 64, 156 ЖК України та недоведеності факту не проживання ОСОБА_6 з сином у спірній квартирі понад один рік, а також з того, що ОСОБА_6 є членом сім`ї власника, тривалий час проживала з власником як близький родич та не є тимчасовим мешканцем, вселена, зареєстрована та проживає у квартирі зі згоди власників - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє її права користування займаним приміщенням.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Амур-Нижньодніпрвоського районного суду міста Дніпропетровська
від 06 липня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 грудня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, судами не дотримано норм ЦПК України щодо їх законності та обґрунтованості, неповно з?ясовано обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а ОСОБА_6 не доведено своїх заперечень.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
19 грудня 2017 року касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
09 серпня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1022/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-378св17 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.