Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 369/14006/18
провадження № 61-14974св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейка",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у складі судді Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейка" (далі - ТОВ "Європейка") про стягнення коштів, посилаючись на те, що 16 січня 2017 року між ним та ТОВ "Європейка" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № С103/19/86/2192 (далі - Договір), предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . 19 січня 2017 року він повністю оплатив вартість майнових прав у розмірі 324 555 грн, про що свідчить відповідне платіжне доручення. При цьому за умовами Договору відповідач зобов`язався вчинити дії, направлені на спорудження об`єкта будівництва із запланованим строком введення в експлуатацію - 30 листопада 2017 року та не пізніше ніж через 120 календарних днів від зазначеної дати передати йому майнові права на спірну квартиру. Однак в обумовлені терміни будинок не був введений в експлуатацію. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь понесені в період з 01 грудня 2017 року по 01 листопада 2018 року витрати на оренду квартири в розмірі 66 000 грн, пеню за неналежне виконання договірних зобов`язань - 99 393,86 грн, 3 % річних - 8 936 грн, інфляційні втрати - 21 625,03 грн, а всього - 195 954,89 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2019 року у складі судді Пінкевич Н. С. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. В укладеному між сторонами Договорі строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію визначений орієнтовною, а не конкретною датою. Крім того, затримка відбулася з вини органів дозвільної системи, що згідно з пунктом 6.11 Договору слугує підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне передання покупцю майнових прав.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 12 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2019 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2019 року подана безпосередньо до Київського апеляційного суду, тобто з порушенням порядку, встановленого для її подання.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при поверненні апеляційної скарги без розгляду, апеляційний суд не взяв до уваги правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18), виявив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що призвело до порушення його прав на доступ до суду та оскарження судового рішення. Відсутність Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційного суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
06 листопада 2019 року справа № 369/14006/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Європейка" про стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 12 липня 2019 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.