Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 296/5094/17
провадження № 61-5816св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центр професійно-технічної освіти міста Житомира,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центру професійно-технічної освіти міста Житомира (далі - Центр ПТО) про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 23 червня 2004 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та з 01 лютого 2007 року обіймала посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи. 16 березня 2016 року вона приступила до виконання обов`язків директора Центру ПТОта перебувала на цій посаді до 21 лютого 2017 року. Наказом відповідача від 31 березня 2017 року № 47-к на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання покладених на неї обов`язків у частині здійснення ліцензування та акредитування. Вважає, що її незаконно притягнуто до відповідальності, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконувала всі обов`язки, визначені посадовою інструкцією заступника директора з навчально-виробничої роботи (далі - Посадова інструкція). Крім того, до застосування дисциплінарного стягнення в неї не були відібрані письмові пояснення. Також роботодавцем не враховано її попередню роботу, трудові досягнення, фаховий рівень, позитивну характеристику та відзнаки. В оспорюваному наказі не вказано, що стало приводом для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, які пункти Посадової інструкції вона порушила, дати вчинення проступку та його суті, конкретної дії або бездіяльності. Відповідач пропустив передбачені статтею 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) строки для застосування дисциплінарного стягнення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати наказ про оголошення їй догани та стягнути з Центру ПТО на свою користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 30 жовтня 2018 року у складі судді Рожкової О. С. позов задоволено частково. Скасовано наказ директора Центру ПТОвід 31 березня 2017 року № 47-к "Про оголошення догани", яким оголошено догану заступнику директора ОСОБА_1 . Стягнуто з Центру ПТОна користь ОСОБА_1 300 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем не дотримано вимог щодо форми та змісту наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Зокрема, оспорюваний наказ не містить описової частини із зазначенням відомостей про працівника (його посади, дати прийняття на роботу тощо) та обставин, які вказують на вчинення дисциплінарного проступку. В мотивувальній частині наказу не наведено обґрунтування прийнятого відповідачем рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відсутня інформація про відібрання в неї письмових пояснень з приводу вчиненого проступку. Зазначення відповідачем такої підстави для застосування дисциплінарного стягнення, як несвоєчасне проходження акредитації підготовки водіїв транспортних засобів, є загальним, не конкретизованим. Крім того, в наказі не наведено, яку норму закону чи іншого нормативно-правового акта порушено працівником. Посилання відповідача на те, що оспорюваний наказ видано на підставі акта перевірки від 30 березня 2017 року, не підтверджено змістом самого наказу. Зокрема, в акті зазначено про порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3, 3.12, 3.13 Посадової інструкції в частині несвоєчасного проходження атестації майстрами практичного водіння, а догану оголошено за несвоєчасне проходження акредитації підготовки водіїв транспортних засобів. Встановлені в акті порушення щодо несвоєчасної реєстрації учнів у територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС) не відповідають висновку в резолютивній частині наказу, за змістом якої догана оголошена за неналежне виконання обов`язків у частині ліцензування та акредитування. Крім того, дисциплінарне стягнення може бути застосоване власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. 27 лютого 2017 року ОСОБА_1 повідомила директора Центру ПТО про обставини неможливості реєстрації певної кількості учнів в електронній базі, що пов`язано з відсутністю атестації майстрів практичного водіння. Таким чином, відповідач пропустив визначений статтею 148 КЗпП України строк для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки виніс оспорюваний наказ лише 31 березня 2017 року, тобто більш ніж через місяць після виявлення проступку. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок порушення її трудових прав, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду в розмірі 300 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу Центру ПТО задоволено. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 30 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що перевіривши оспорюваний наказ лише на відповідність формі та змісту, суд першої інстанції не встановив обставин справи щодо наявності у роботодавця підстав для накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 . Відсутність в наказі про накладення дисциплінарного стягнення всіх необхідних реквізитів не спростовує сам факт вчинення працівником проступку, який зафіксований в акті комісії від 30 березня 2017 року, а отже, є доведеним і встановленим відповідно до вимог чинного законодавства. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Крім того, 27 лютого та 13 березня 2017 року позивач надала директору Центру ПТО пояснення з приводу вчинення дисциплінарного проступку. Під час розгляду справи ОСОБА_1 не доведено відсутності її вини у скоєнні протиправного діяння, яке виразилося в порушенні трудових обов`язків, передбачених Посадовою інструкцією, та призвело до негативних наслідків. Посилання місцевого суду на пропуск роботодавцем строків для застосування дисциплінарного стягнення не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Так, факт порушення позивачем трудової дисципліни було встановлено під час засідання комісії, що відображено в акті від 30 березня 2017 року, а оспорюваний наказ винесено 31 березня 2017 року, тобто в межах визначеного статтею 148 КЗпП України місячного строку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 30 жовтня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідачем не дотримано вимог щодо форми та змісту наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Встановлені комісією в акті перевірки від 30 березня 2017 року порушення щодо несвоєчасної реєстрації учнів у територіальному сервісному центрі МВС не відповідають висновку в резолютивній частині оспорюваного наказу, за змістом якої догана оголошена за неналежне виконання обов`язків щодо ліцензування та акредитування. Посадова інструкція не покладає на неї такого обов`язку як забезпечення проходження акредитації водіїв транспортних засобів. До застосування дисциплінарного стягнення в неї не були відібрані письмові пояснення. В акті комісії зазначено про порушення нею пунктів 2.3, 3.12, 3.13, 3.16 Посадової інструкції, які фактично стосуються проведення атестації педагогічних працівників та підготовки матеріалів ліцензування освітньої діяльності. Однак, не дослідивши та не надавши будь-якої оцінки вказаній інструкції, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що майстри практичного водіння та водії транспортних засобів не відносяться до педагогічних працівників. Долучені до матеріалів справи доповідні записки від 27 лютого та від 13 березня 2017 року не є відібраними від працівника письмовими поясненнями, оскільки були подані нею до проведення службової перевірки. Крім того, не встановивши день вчинення інкримінованих їй проступків, апеляційний суд безпідставно вказав на дотримання відповідачем передбачених статтею 148 КЗпП України строків застосування дисциплінарного стягнення.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду міста Житомира.
10 квітня 2019 року справа № 296/5094/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Судами встановлено, щоз01 лютого 2007 року по 31 березня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Центру ПТО.
Обов`язки заступника директора з навчально-виробничої роботи визначені Посадовою інструкцією.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 03 березня 2016 року № 81-к на ОСОБА_1 також були покладені обов`язки директора Центру ПТО, які вона виконувала в період з 16 березня 2016 року по 21 лютого 2017 року включно.
22 лютого 2017 року директором Центру ПТО був призначений ОСОБА_2 .
Доповідною запискою від 27 лютого 2017 року позивач повідомила директора Центру ПТО про обставини неможливості реєстрації певної кількості учнів в електронній базі, що пов`язано з відсутністю атестації майстрів практичного водіння.
15 березня 2017 року директор Центру ПТО ОСОБА_2 видав наказ № 39-д про проведення внутрішньої перевірки професійної діяльності заступника директора з навчально-виробничої роботи, в. о. директора Центру ПТО ОСОБА_1 щодо невидачі учням свідоцтв про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів. З метою проведення перевірки було створено комісію.
За результатами вказаної перевірки комісією був складений акт від 30 березня 2017 року, в якому зазначено про порушення позивачем:
- пункту 2.3 Посадової інструкції щодо несвоєчасної реєстрації учнів Центру ПТО, які навчалися в період з 01 вересня 2015 року по 24 лютого 2017 року, в територіальному сервісному центрі МВС, у зв`язку з чим вони не отримали свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів;
- пунктів 2.3, 3.12, 3.13 Посадової інструкції в частині несвоєчасного проходження атестації майстрами практичного водіння, неповідомлення протягом 10-ти днів Регіонального сервісного центру МВС України в Житомирській області про проходження переатестації водіїв згідно з пунктом 4.4 Інструкції "Про порядок організації роботи територіальних органів з надання сервісних послуг МВС України щодо державної акредитації закладів, які проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів";
- пункту 3.16 Посадової інструкції щодо несвоєчасної підготовки матеріалів для отримання Сертифіката про державну акредитацію, термін дії якого закінчився 30 серпня 2016 року.
Наказом директора Центру ПТО ОСОБА_2 від 31 березня 2017 року № 47-к у зв`язку з несвоєчасним проходженням акредитації підготовки водіїв транспортних засобів, що призвело до неможливості видачі учням-випускникам груп №№ 16, 24, 25, 26, 29 свідоцтв про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв, заступнику директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків у частині ліцензування та акредитування.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення, якими є догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.