Постанова
Іменем України
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 227/4818/18
провадження № 61-18422св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство",
відповідачі: ОСОБА_1, селянське (фермерське) господарство "Світлана",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року в складі судді Хандуріна В. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Будулуци М. С., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" (далі - ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та селянського (фермерського) господарства "Світлана" (далі - СФГ "Світлана") про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі від 23 травня 2008 року поновленим на умовах викладених в додатковій угоді до договору оренди землі від 23 травня 2008 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав позивачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 2, 410 га, з кадастровим номером 1422084400:06:000:0117, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району (далі - земельна ділянка), строком на 10 років.
Відповідно до умов договору та вимог законодавства позивач має переважне право на поновлення договору оренди землі.
05 квітня 2018 року позивач направив лист-повідомлення разом з проектом додаткової угоди, в яких було запропоновано ОСОБА_1 поновити договір оренди на той самий строк, а саме на 10 років та встановити орендну плату на рівні 6500,00 грн на рік.
Відповідачем на вказану пропозицію було направлено лист повідомлення, в якому він зазначив, що не має наміру поновляти дію договору оренди та додано угоду про розірвання договору оренди землі від 23 травня 2008 року, в якій запропоновано ще до закінчення строку дії договору розірвати договір за згодою сторін. Небажання поновлювати дію договору оренди від 23 травня 2008 року було зумовлено бажанням використовувати землю самостійно для особистого користування.
Позивач належно виконував свої обов`язки за договором оренди та як добросовісний орендар після закінчення строку дії договору, враховуючи бажання відповідача особисто користуватись земельною ділянкою, повернув земельну ділянку відповідно до акту-прийому передачі.
Проте ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство" згодом стало відомо, що ОСОБА_1 уклав новий договір оренди земельної ділянки з СФГ "Світлана", чим порушив переважне право позивача на продовження договору дії оренди землі, а тому звернулось до суду з вказаним позовом та просило суд: визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди спірної земельної ділянки; визнати укладеним договір оренди землі від 23 травня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 та поновленим на умовах викладених в додатковій угоді.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ТОВ "Добропільське сортнасінницьке підприємство" виявив свою волю не продовжувати строк його дії, а також те, що в наданій суду додатковій угоді позивач зазначив інші умови, ніж зазначені в договорі оренди землі від 23 травня 2008 року, тоді як між сторонами згода на інші умови не досягнута, тому відсутні підстави для поновлення зазначеного договору на той самий строк на інших умовах.
Постановою Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство" залишено без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що з боку відповідачів відсутнє порушення переважного права позивача на укладення договору оренди земельної ділянки на новий термін, а оспорюваний договір оренди землі, укладений між відповідачами в червні 2018 року, не порушує прав позивача, який відповідно укладений після розірвання договору оренди від 23 травня 2008 року та після повернення земельної ділянки позивачем - ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
09 жовтня 2019 року ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство" звернулося через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неправильно встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди, ним повністю дотримано строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", та надіслано відповідачу лист-повідомлення про продовження договору оренди з проектом додаткової угоди, а надіслана ОСОБА_1 відповідь про небажання поновлювати дію договору оренди від 23 травня 2008 року була зумовлена бажанням використовувати землю самостійно для особистого користування.
Посилання ОСОБА_1 на бажання самостійно використовувати спірну земельну ділянку (з метою припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі), укладення ним нового договору оренди земельною ділянкою з СФГ "Світлана" 15 червня 2018 року, неповідомлення позивача про такий намір укладення нового договору з новим орендарем, є порушенням прав позивача, а така поведінка орендодавця відносно нього є недобросовісною.
Доводи інших учасників справи
13 листопада 2019 року СФГ "Світлана" засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у листопаді 2019 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство" на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 липня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки (а. с. 8).
23 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Добропільське сортнасінницьке підприємство" укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років, який зареєстрований в Добропільському МВ ДРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що вчинено запис за № 4АА007251040817400240 (а. с. 9, 10).
05 квітня 2018 року ТОВ "Добропільське сортнасінницьке підприємство" направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомленням з пропозицією поновити договір оренди землі від 23 травня 2008 року на той самий строк та встановити орендну плату на рівні 6500,00 грн на рік. Разом з листом-повідомленням позивачем додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 23 травня 2008 року, які відповідач ОСОБА_1 отримав 14 квітня 2018 року (а. с. 15-19).
У відповідь ОСОБА_1 направив позивачу лист-повідомлення, в якому повідомляв ТОВ "Добропільське сортнасінницьке підприємство", що не має наміру поновляти дію договору оренди землі від 23 травня 2018 року на земельну ділянку з ТОВ "Добропільське сортнасінницьке підприємство" та просив вжити всіх заходів щодо повернення йому земельної ділянки (а. с. 22).
Крім того, 02 березня 2018 року ОСОБА_1 звертався до позивача з заявою про розірвання договору оренди землі, до якої було додано угоду про розірвання договору оренди землі, з посиланням на особисту потребу користуватись власною земельною ділянкою (а. с. 21).
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 липня 2018 року ТОВ "Добропільське сортнасінницьке підприємство" повернуло з оренди ОСОБА_1 земельну ділянку (а. с. 20).
15 червня 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ "Світлана" укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 20 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 червня 2018 року за № 26821444. 15 червня 2018 року між відповідачами укладено додаткову угоду до договору оренди, якою внесено зміни до пункту 9 договору в частині орендної плати та викладено в новій редакції, а саме розмір орендної плати щорічно складає 7000,00 грн на рік (а. с. 49-51).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").
Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.