Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа №205/5252/19
провадження № 61-10913св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники відповідача: Ярохович Тетяна Анатоліївна, Крапівцева Олена Олександрівна,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
1. У червні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. (далі - приватний нотаріус ДМНО
Бондар І. М.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2. У порядку забезпечення позову 03 липня 2019 року заявники подали до суду заяву, в якій просили забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 19 листопада 2016 року приватним нотаріусом ДМНО Бондар І. М. та зареєстрованого в реєстрі за №10044 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 216 712,21 грн, в межах виконавчого провадження №58585854 від 12 березня 2019 року.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня
2019 року у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовлено.
4. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози, невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду, ґрунтується виключно на припущеннях заявника.
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня
2019 року скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" на підставі виконавчого напису у рамках виконавчого провадження.
6. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виходячи з предмету позову невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно встановив обставини, що мають суттєве значення, а саме не врахував, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку з чим відсутня необхідність забезпечення даного позову.
9. Заявником зауважено, що окрім наявності ухвали суду про повернення позову, ще існувала постанова Дніпровського апеляційного суду по справі № 203/1491/19, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого напису
№ 10044, що перебуває на виконанні Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (виконавче провадження № 58585854).
10. Аргументом касаційної скарги вказано те, що суд апеляційної інстанції не забезпечив його право скористатися своїми процесуальними правами на виклад обставин, щодо заперечень проти апеляційної скарги, оскільки відзив був поданий у встановлений законом строк, але не врахований судом апеляційної інстанції при винесенні постанови.
Доводи інших учасників справи
11. У відзиві ОСОБА_2 заперечила проти доводів касаційної скарги, зіславшись на те, що жоден із аргументів скарги не заслуговує на увагу так як не має правового обґрунтування і спростовується наявними у справі доказами, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята із правильним застосування норм матеріального права та дотриманням норм цивільного процесуального закону.
12. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
14. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
15. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
16. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
17. Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
18. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
19. Вирішуючи питання щодо застосування таких видів забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.
20. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення заяви про забезпечення позову, апеляційний суд виходив із того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача.
21. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
25. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.