Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 383/696/18
провадження № 61-23081св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство Івашини Володимира Олексійовича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Івашини Володимира Олексійовича (далі - ФГ Івашини Володимира Олексійовича) про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, зобов`язання повернути земельну ділянку.
Позов обґрунтований тим, що в 2009 році між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в 2010 році.
Відповідно до умов договору його укладено на 49 років зі сплатою за кожен рік користування орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У порушення вимог законодавства та умов договору оренди землі відповідач не сплачував орендну плату, заборгованість по якій з 2009 року по 2018 рік складає 43 360,70 грн.
Таким чином, з урахуванням збільшених позовних вимог просив:
- розірвати договір оренди земельної ділянки № 91, укладений з ФГ Івашини Володимира Олексійовича 2009 року, зареєстрований 14 грудня 2010 в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" (далі - Бобринецький РВ КРФ ДП "Центр ДЗК"), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис;
- стягнути з ФГ Івашини Володимира Олексійовича заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку № 91, кадастровий номер 3520884400:02:000:0091 в розмірі 43 360,70 грн;
- зобов`язати ФГ Івашини Володимира Олексійовича негайно передати ОСОБА_1 земельну ділянку № 91, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, площею 5,97 га у межах згідно з планом, наданому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в стані, придатному для цільового використання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2019 року позов задоволено частково; розірвано договір оренди земельної ділянки № 91, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Івашини Володимира Олексійовича, зареєстрований 14 грудня 2010 року в Бобринецькому РВ КРФ ДП "Центр ДЗК"; стягнуто з ФГ Івашини Володимира Олексійовича на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку № 91, кадастровий номер 3520884400:02:000:0091 в розмірі 23 897,30 грн за 2015-2018 роки; зобов`язано ФГ Івашини Володимира Олексійовича передати ОСОБА_1 земельну ділянку, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, площею 5,97 га у межах згідно з планом, надану для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520884400:02:000:0091 в стані придатному для цільового використання; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ФГ Івашини В. О. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 171,14 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем допущено істотне порушення договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати позивачу за користування належною йому земельною ділянкою за 2010-2018 роки, тобто позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору. Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження виплати орендної плати позивачу до 30 грудня поточного року, а тому суд дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання договору оренди землі.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення орендної плати за 2009 рік суд виходив з того, що такі вимоги є безпідставними, оскільки такого зобов`язання у відповідача не існувало.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом про стягнення орендної плати за 2010-2014 роки поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2019 рокуапеляційну скаргу ФГ Івашини Володимира Олексійовича задоволено; рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2019 року, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ФГ Івашини Володимира Олексійовича судовий збір у розмірі 5 231,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено факт систематичної несплати орендної плати відповідачем. Оцінюючи розписки апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що вказані розписки написані у зв`язку з отриманням позики від відповідача. Зміст розписок дає підстави зробити висновок, що вказані кошти позивачем отримувались в рахунок орендної плати по договорам оренди без зазначення періоду за який отримувались кошти. Тобто гроші отримувались наперед за користування орендованими ділянками.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував правові позиції Верховного Суду України, висловлені у постановах від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 473/2978/18, згідно з якими набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.
Вважає необгрунтованим посилання відповідача на отримання ОСОБА_1 за розписками 2008-2009 років та касовими ордерами за 2008-2009 роки орендної плати за користування земельною ділянкою. Вказані документи не можуть братися до уваги у цій справі, оскільки за умовами договору оренди землі визначено порядок сплати орендної плати, її розмір і строки та не передбачено сплату орендодавцю наперед коштів за два роки до укладення договору.
Зазначає, що вказані документи надавалися відповідачем як доказ сплати орендної плати також у іншій цивільній справі № 383/697/18 по іншому договору оренди, укладеному між тими самими сторонами.
Орендна плата повинна сплачуватися щорічно, чого відповідачем виконано не було, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу № 383/696/18 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,97 га, за № 91, розташованої на території Мар`янівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії КР №120091, виданого 25 травня 1999 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505888762018 від 23 липня 2018 року, згідно якого вказана земельна ділянка має кадастровий номер 3520884400:02:000:0091.
Вказану земельну ділянку передано у користування на умовах оренди ФГ Івашини Володимира Олексійовича строком на 49 років.
Надана позивачем копія примірника договору не містить відомостей про дату укладення договору та містить нечітке зазначення сторін договору, однак сторони в судовому засіданні визнали його укладення та підписання в 2008-2009 роках та не оспорили дійсність.
За вказаним договором оренди позивач передав відповідачу земельну ділянку № 91, площею 5,97 га у строкове користування зі сплатою орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строк до 30 грудня поточного року. Договір зареєстрований Бобринецьким РВ КРФ ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року.
22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 склав розписку, з якої апеляційним судом встановлено, що позивач уклав із ФГ Івашини В. О. договори оренди двох земельних ділянок площею по 5,97 га, а разом 11,99 га під 3 % річних, строком на 49 років та отримав орендну плату наперед в розмірі 12 000,00 грн (а. с. 97).
На підставі видаткового касового ордеру від 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 видано попередню оплату за оренду землі в розмірі 12 000,00 грн (а. с. 98). Зазначений касовий ордер містить підпис позивача про отримання коштів.
Апеляційним судом також встановлено, що позивачем у рахунок орендної плати отримано наступні кошти:
- 02 жовтня 2008 року ОСОБА_1 написав розписку, що отримав 1 000,00 грн в рахунок оренди;
- 28 листопада 2008 року ОСОБА_1 написав розписку, що отримав 4 000,00 грн в рахунок оренди, що підтверджується видатковим касовим ордером від 28 листопада 2008 року;
- 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 відповідно до видаткового касового ордеру видано 5 000,00 грн за оренду землі;
- 07 лютого 2009 року ОСОБА_1 написав розписку, що отримав в рахунок паїв 2 000,00 грн;
- на підставі видаткового касового ордеру від 07 березня 2009 року ОСОБА_1 видано 30 000,00 грн в рахунок орендної плати;
- на підставі видаткового касового ордеру від 11 квітня 2009 року ОСОБА_1 видано 5 000,00 грн в рахунок орендної плати за пай.
Факт написання зазначених розписок представником позивача не спростовано як і не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначені кошти в рахунок орендної плати позивач не отримував.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вказував, що вказані кошти отримував як позику.
Установлено, що у відповідача в оренді перебували дві земельні ділянки які належать позивачу під № № 90, 91.
Пунктом 38 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а. с. 6).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.