Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 484/592/18
провадження № 61-15139св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фермерське господарство "Роса",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Роса" на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року у складі судді Закревського В. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства "Роса" (далі - ФГ "Роса") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-562 від 30 травня 2012 року належить земельна ділянка
з кадастровим номером 4825486300:05:000:0075 площею 1 га у межах Синюхобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.
Цю земельну ділянку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 серпня 2017 року вона дізналась, що зазначена земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року, який було укладено між її матір`ю - ОСОБА_2 та ФГ "Роса", зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області 26 липня 2017 року за індексним номером 36310030 строком на 10 років. Проте ОСОБА_2 на момент укладення договору оренди померла, а тому договір оренди земельної ділянки суперечить положенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У зв`язку з цим просила визнати договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Роса", недійсним.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Роса",.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди керувалися тим, що у момент вчинення спірного правочину ОСОБА_2 померла, а тому не могла бути стороною договору. Враховуючи відсутність волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки, такий договір на підставі статей 203, 2015 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року ФГ "Роса" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не пересвідчилися, хто саме підписав договір та хто саме був дійсною стороною спірного договору із повним обсягом прав та обов`язків. Зазначено, що договір оренди земельної ділянки замість померлої матері підписала позивач вже як спадкоємець та законний власник земельної ділянки та належна сторона договору. Крім того, наявність у договорі прізвища матері позивача, від якої вона на законних підставах успадкувала земельну ділянку та власноручно підписала вказаний договір, не може свідчити про наявність порушеного (невизнаного чи оспореного) права чи інтересу позивача. У частині договору, що стосується реквізитів орендодавця, помилково було зазначено померлу мати позивача.
Отже, судом першої інстанції взагалі не досліджено, а апеляційний суд ухилився від дослідження: самого договору оренди, який так і не отримано судами; хто насправді є сторонами договору та хто насправді його укладав та поставив підписи у договорі; хто отримав другий примірник оскаржуваного договору та за нього розписався; як виконувався договір сторонами, зокрема хто в дійсності отримував орендну плату; на скільки була обізнана позивач стосовно долі земельної ділянки, успадкованої нею ще у 2012 році після смерті матері, та як має бути застосований принцип обізнаності власника та чому саме вона "вирішила дізнатись" про долю своєї власності лише у 2017 році; чи порушено істотні умови договору, коли навіть текст договору не досліджено судами, чи окрема його частина, яка не може давати підстав недійсності договору в цілому; чия в дійсності воля була спрямована на укладення договору; які правовідносини склались між позивачем та відповідачем; чи дійсно було порушено право позивача, яка і підписала договір, і це потребує судового захисту.
Відзив на касаційну скаргу іншим учасником справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_2, мати позивача, померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1
у віці 72 років.
Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі і на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1 га,
з кадастровим номером 4825486300:05:000:0075, яка знаходиться в межах Синюхобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Зазначену земельну ділянку успадкувала донька ОСОБА_2 - ОСОБА_1, про що 30 травня 2012 року Другою Первомайською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване
в реєстрі за № 1-562.
На підставі договору оренди землі від 20 липня 2017 року № 24, укладеного між ФГ "Роса" та ОСОБА_2 строком на 10 років із виплатою орендної плати
у розмірі 500 грн, здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно рішення, індексний номер 36310030 від 26 липня 2017 року.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися