Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 0911/3582/2012
провадження № 61-3660св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В.,
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", яка підписана представником Шубаком Михайлом Івановичем, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2016 року у складі судді: Міськевич О. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство ПАТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 30 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого згідно договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року стало ПАТ "Дельта Банк", укладено договір про надання споживчого кредиту № 11207321000, реєстраційний номер якого згідно Додаткової угоди №2 від 06 лютого 2009 року № 11207321001. Сума споживчого кредиту 192 000 доларів США, що еквівалентно 969 600 грн, зі сплатою 12,40 % річних. Додатковою угодою № 2 від 06 лютого 2009 року до даного договору сторонами було змінено кінцевий термін повернення кредиту до 29 серпня 2024 року. ОСОБА_2 виступив поручителем за договором поруки № 1/11207321000-П від 30 серпня 2007 року У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умов договору про надання споживчого кредиту у нього утворилась заборгованість, яка станом на 14 грудня 2014 року склала 1 879 475,14 грн, з яких: 1 260 610,80 грн заборгованість за тілом кредиту; 586 939,50 грн заборгованість за відсотками за кредитним договором № 11207321001, а також 31 924,84 грн заборгованість за відсотками за кредитним договором № 11207321000.
ПАТ "Дельта Банк" просило:
стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 879 475,14 грн, з яких: 1 260 610,80 грн заборгованість за тілом кредиту та 586 939,50 грн заборгованість за відсотками за договором про надання споживчого кредиту № 11207321001, а також 31 924,84 грн заборгованість за відсотками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2016 рокув позові ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 припинив вносити платежі по договору з 15 жовтня 2009 року, що є моментом недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак зазначену дату слід вважати днем настання строку виконання основного зобов`язання. Трирічна позовна давність у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 25 листопада 2009 року і закінчується 25 листопада 2012 року. Позивач звернувшись до суду за захистом порушеного права тільки 25 грудня 2012 року, пропустив позовну давність, про застосування якої заявив представник відповідача 23 грудня 2016 року, подавши заяву. У справі встановлено, що змінений строк виконання основного зобов`язанням настав 15 жовтня 2009 року. Після указаної дати платежі за кредитним договором не сплачувалися, що визнається сторонами. Трирічна позовна давність за вимогою до боржника ОСОБА_1, сплила 25 листопада 2012 року, а шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 15 травня 2010 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта банк" задоволено, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2016 рокускасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 244 976,66 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14 грудня 2012 року складало 1 886 161,44 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ "Дельта Банк" надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги від 16 жовтня 2012 року, в яких зазначено про невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, наявну станом на 09 вересня 2012 року прострочену (поточну) заборгованість в сумі 32 086, 58 доларівСША. Кредитор, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Оскільки 29 жовтня 2012 року досудові вимоги банком надіслано як позичальнику, так і поручителю, то відповідно до умов договору термін дострокового повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення, тобто з 11 грудня 2012 року необхідно обчислювати позовну давність та шестимісячний строк для звернення з позовом до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України. ПАТ "Дельта Банк" з позовом до суду звернувся 25 грудня 2012 року, тобто в межах строку звернення з позовом до суду як до боржника, так і до поручителя. Крім того, згідно із наданою випискою за рахунком, відповідачем здійснювалися платежі й після 15 жовтня 2009 року.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що усправі, що переглядається, суди встановили, що за договором (з урахуванням додаткових угод) строк виконання основного зобов`язання сторони визначили до 29 серпня 2024 року. Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду в частині того, що банк як кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання в результаті направлення позичальнику та поручителю досудових вимог від 16 жовтня 2012 року, оскільки ці вимоги стосувалися сплати виключно простроченої заборгованості, а не усієї частини кредиту, що залишилася несплаченою. Судом першої інстанції встановлено та це не спростовано під час апеляційного розгляду, що останній платіж за кредитним договором позичальником вчинено 15 жовтня 2009 року, тобто право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу, а з урахуванням графіка сплати кредиту - з наступного дня після 25 жовтня 2009 року почала перебіг позовна давність щодо вимог про стягнення такого щомісячного платежу. Разом з тим цей строк обраховується та спливає стосовно кожного щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а не стосовно заборгованості за кредитом в цілому. У справі, що переглядається, поряд з установленням строку дії договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів) у вигляді ануїтетних платежів в розмірі 1 910,00 дол. США зі сплатою платежу 25-го числа кожного календарного місяця, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 має відбуватись в межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов`язання.
Верховний Суд вказав, що апеляційний суд обмежився формальним висновком про те, що відповідачем здійснювалися платежі після 15 жовтня 2009 року та не дослідив наявні у справі докази й не визначив певну дату останнього платежу за договором, що має істотне значення для правильного вирішення спору по суті, адже з цього моменту розпочинає перебіг позовна давність та строк пред`явлення вимоги до поручителя щодо кожного простроченого платежу. Наданий банком розрахунок заборгованості за договором не містить деталізації періоду нарахувань починаючи із дати останнього платежу за кредитним договором до 19 грудня 2011 року. При цьому сукупна заборгованість за зазначений період автоматично включена у розрахунок банку. Враховуючи те, що визначення моменту, починаючи від якого позичальник припинив виконувати умови кредитного договору, об`єктивно має значення для правильного вирішення спору по суті, касаційний суд у силу обмежень процесуального закону позбавлений можливості встановлювати такі обставини справи самостійно, Верховний Суд зробив висновок, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суд зобов`язаний визначити час, коли відбувся останній платіж з виплати заборгованості за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 11207321000, дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором у межах строку позовної давності (загальної та спеціальної щодо кожного виду нарахувань), а також у межах строку дії поруки з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від23 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове.
Позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором №11207321000 від 30 серпня 2007 року та додатковою угодою № 11207321001 від 06 лютого 2009 року у розмірі 153 275,45 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1 224 670, 85 грн, з яких:
- 143 025, 34 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1 142 772,47 грн;
- 10 250, 11 доларів США - заборгованість за відсотками, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 81 898, 38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №11207321000 від 30 серпня 2007 року та додатковою угодою №11207321001 від 06 лютого 2009 року у розмірі 57 759,56 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 461 498,88 грн, з яких:
- 11 556,22 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 92 334, 20 грн;
- 46 203,34 доларів США - заборгованість за відсотками, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 369 164, 68 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до положень пункту 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту. Сторони погодили, що Банк відповідно до пункту 6.1.2 договору про надання споживчого кредиту має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2 цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит. Терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення або з 41 календарного дня рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення. Оскільки договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Таким чином, кредитор, пред`явивши письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а в подальшому - позов з такими вимогами, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Оскільки право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу, то з урахуванням графіка сплати кредиту - з наступного дня після 25 жовтня 2009 року почала перебіг позовна давність щодо вимог про стягнення такого щомісячного платежу. При цьому, слід зазначити, цей строк обраховується та спливає стосовно кожного щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а не стосовно заборгованості за кредитом в цілому. Виходячи з наведеного і обов`язкових вказівок, викладених в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року, апеляційним судом був здійснений розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 шляхом додавання зазначених у графіку (том 2 № а. с. 31-37) щомісячних ануїтетних платежів за відповідний період (починаючи з грудня 2009 року, тобто за три роки до пред`явлення позову, і по серпень 2024 року), розмежовуючи при розрахунку тіло кредиту та відповідно відсотки за користування кредитними коштами. При цьому розрахунок розміру відсотків проведено в межах трьох років, починаючи з грудня 2009 року по грудень 2012 року, оскільки нарахування відсотків за користування кредитом з часу пред`явлення позовної вимоги про дострокове повернення кредиту припиняється. В результаті проведених у зазначеному порядку розрахунків, з`ясовано, що загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором перед ПАТ "Дельта Банк", яка підлягає стягненню з врахуванням позовної давності, становить 211 035,01 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року дорівнює 1 686 169,73 грн, з яких: 154 581,56 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1 235 106,66 грн - заборгованість за тілом кредиту за період: грудень 2009 року - серпень 2024 року та 56 453,45 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року становить 451 063,06 грн - заборгованість за відсотками за період грудень 2009 року - грудень 2012 року.
Апеляційний суд вказав, що у цій справі, поряд з установленням строку дії договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів) у вигляді ануїтетних платежів в розмірі 1 910, 00 дол. США зі сплатою платежу 25-го числа кожного календарного місяця, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Враховуючи наведене, апеляційний суд зробив висновок, що стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_2 і в солідарному порядку з ОСОБА_1 має відбуватись в межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов`язання, тобто з червня 2012 року (за шість місяців до пред`явлення позову) та має розраховуватись згідно графіку ануїтетних платежів згідно графіку сплати кредитної заборгованості (том 2 № а.с.31-37). Тому з поручителя ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню в солідарному порядку загальна заборгованість за вказаним вище кредитним договором, вирахувана, починаючи з червня 2012 року. Згідно проведених апеляційним судом розрахунків така заборгованість дорівнює 153 275, 45 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1 224 670,85 грн, з яких: 143 025,34 доларів США - заборгованість за тілом кредиту за період червень 2012 - серпень 2024 року, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1 142 772,47 грн та 10 250,11 доларів США - заборгованість за відсотками за період червень 2012 року - грудень 2012 року, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 81 898,38 грн.
Апеляційний суд відхилив доводи представника ОСОБА_1 про те, що дія договору поруки припинена у зв`язку із збільшенням без його згоди строку дії кредитної угоди, яке потягнуло збільшення обсягу його відповідальності. Адже, по-перше, із графіка погашення заборгованості, який є невід`ємною частиною договору кредиту від 30 серпня 2007 року та графіку до додаткової угоди № 2 від 06 лютого 2009 року, не вбачається, що передбачена умовами договору відсоткова ставка збільшувалась. А по-друге, в пункті 1.2 договору поруки було передбачено можливість зміни строку дії цього договору в залежності від строку дії основного договору. З матеріалів справи і доданих позивачем розрахунків не можна зробити висновок про те, що у зв`язку із зміною строку дії основного договору збільшився об`єм відповідальності позичальника і поручителя. Ніяких розрахунків, які б підтверджували таке посилання представником ОСОБА_1, не наведено. Розмежовуючи об`єм відповідальності позичальника і поручителя згідно вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року, колегія суддів констатувала, що відповідно до проведених колегією суддів розрахунків загальна кредитна заборгованість позичальника з грудня 2012 року становить 211 035,01 доларів США, а поручителя солідарно з позичальником 153 275,45 доларів США. Різниця між цими сумами, тобто 57 759,56 доларів США підлягає стягненню тільки з позичальника.
Аргументи учасників справи
У лютому 2019 року ПАТ "Дельта Банк" подало касаційну скаргу, що підписана представником Шубаком М. І., в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким:
стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 11207321000 від 30 серпня 2007 року та додатковою угодою № 11207321001 від 06 лютого 2009 року, що станом на 14 грудня 2012 року становить 244 976,66 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року складає 1 886 161,44 грн, з яких:
157 714,35 доларів США заборгованість за кредитом, що станом на 14 грудня 2012 року складає 1 260 610,80 грн;
78 262, 31 доларів США заборгованість за відсотками, що станом на 14 грудня 2012 року складає 625 550,64 грн;
судові витрати покласти на відповідачів.
При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у стягненні з позичальника ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 91 701,21 доларів США та у стягненні з поручителя ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 187 217,10 доларів США. Загальна сума заборгованості повинна становити 224 988 доларів США, що по курсу НБУ станом на 14 грудня 2012 року дорівнює 1 798 329,08 грн, а не 153 275,45 доларів США, як помилково вважав суд апеляційної інстанції. Вказує, що порука не є припиненою, оскільки відповідно банк змінив строк виконання основного зобов`язання, пред`явивши позов, 21 грудня 2012 року. Таким чином, 6 місячний строк пред`явлення вимоги до поручителя має обчислюватися з 21 грудня 2012 року
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанову апеляційного суду від 15 січня 2019 року було постановлено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судом допущено неповноту з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Суд не звернув уваги, що відповідно до положень пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту. В матеріалах справи відсутні докази направлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому банк не виконав умов договору, та не дотримався процедури, щодо дострокового стягнення заборгованості, адже договір діє до 2024 року. В постанові Верховного Суду по цій справі чітко зазначено, що надіслані вимоги від 16 жовтня 2012 року не є вимогами про дострокове повернення кредиту, а являються вимогами, що стосуються сплати виключно простроченої заборгованості. Таким чином, судом апеляційної інстанцій не було враховано даної обставини і задоволено позовні вимоги банку, тобто достроково стягнуто частину заборгованості. Суди не врахували, що договір діє до 2024 року, а банк не набув станом на грудень 2012 року права на дострокове стягнення заборгованості, так як в супереч умов договору не направив повідомлення про дострокове стягнення заборгованості. Судом апеляційної інстанцій не всебічно, не повно і не об`єктивно досліджено матеріали справи.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2020 року: відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року; відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", яка підписана представником Шубаком М. І., на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 23 грудня 2016 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року.