Постанова
Іменем України
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 759/5614/15-ц
провадження № 61-17883 св 19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волоха Вікторія Леонідівна, ОСОБА_2,
третя особа - відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року в складі судді Величко Т.О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Оніщук М.І., Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою, в якій просив: скасувати у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Волохи В. Л., ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві), у частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Волохи В. Л., ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та зобов`язання вчинити дію.
Заява мотивована тим, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і визнаючи недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 669, суд виходив з того, що вказане свідоцтво видано на підставі недійсного правочину, а саме - прилюдних торгів з реалізації належної ОСОБА_1 на праві власності трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Зазначені прилюдні торги, як і протокол їх проведення та акт про реалізацію з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, визнано недійсними рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі № 759/13280/13-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві, приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція"), ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк"), про визнання прилюдних торгів недійсними, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року.
Разом з тим, постановою Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У подальшому, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року у справі № 759/13280/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві, ПП "СП "Юстиція", ОСОБА_2, третя особа: ПАТ "Креді Агріколь Банк", про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів та акта про реалізацію з торгів нерухомого майна задоволено.
Проте рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві, ПП "СП "Юстиція", ОСОБА_2, третя особа: ПАТ "Креді Агріколь Банк", про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів та акта про реалізацію з торгів нерухомого майна, відмовлено.
Встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року обставини щодо припинення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру у встановленому законом порядку внаслідок продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах є нововиявленими та такими, що спростовують факти, покладені в основу рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у цивільній справі № 759/5614/15 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Волохи В.Л., ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та зобов`язання вчинити дії, скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, ПП "СП "Юстиція", ОСОБА_2, третя особа: ПАТ "Креді Агріколь Банк" про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів та акта про реалізацію з торгів нерухомого майна відмовлено, що було підставою про задоволення позовних вимог згідно із рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року, а тому такі підстави є нововиявленими. Заявник на даний час є власником квартири, його право власності, відповідно до закону, вважається набутим правомірно, а тому рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року по цивільній справі № 759/5614/15 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Волоха В.Л., ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та зобов`язання вчинити дію підлягає скасуванню, а у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Твердження позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства України та такими, що порушують набуте право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру у законний спосіб.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Волохи В. Л., ОСОБА_2, третя особа: ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та зобов`язання вчинити дію залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, яке стало підставою для ухвалення рішення суду першої інстанції від 02 вересня 2015 року, скасовано, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року та відмову у позові.
Посилання апелянта на ті обставини, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є безпідставними, оскільки предметом розгляду даної справи є визнання права власності на квартиру та зобов`язання вчинити дії, а не примусове стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом строків розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставини не свідчать про наявність підстав для скасування та (або) зміни судового рішення.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, спростовуються матеріалами справи, адже ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась про час та місце розгляду справи, надала до суду відповідні письмові пояснення по справі, проте у судові засідання по справі жодного разу не з`явилася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, в якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішенні та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не мотивували оскаржувані судові рішення.
Суд першої інстанції постановив за результатами розгляду заяви не рішення, а ухвалу.
Апеляційний суд неправомірно повернув справу до суду першої інстанції для усунення недоліків.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про розгляд справи у спрощеному провадженні не дотримався статті 277 ЦПК України та не повідомив сторони про прийняте рішення, порушивши право скаржника на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуваними судовими рішеннями порушені права тих осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме, членів сім`ї власника, які спільно з ним проживають у спірній квартирі. Дане питання суди не з`ясовували та не залучали членів сім`ї власника квартири, до участі у справі, хоча справа стосується їх права на проживання в спірній квартирі.
Апеляційний суд неправомірно не застосував Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів, в іноземній валюті", помилково вважаючи, що справа стосується визнання права власності на квартиру, а не примусового звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте спірна квартира була реалізована як предмет іпотеки, тому положення зазначеного Закону мали бути застосовані судом. Всупереч цьому, скаржник була позбавлена права власності на квартиру, що стало передумовою примусового стягнення з неї предмета іпотеки та виселення, що заборонено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме, статтею 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.
Спірна квартира придбана при реалізації предмета іпотеки державним виконавцем. Державний виконавець повинен був зазначити про обтяження квартири у вигляді проживання у ній її власника разом з членами сім`ї, серед яких є неповнолітня дитина.
Банк при наданні згоди на реалізацію предмета іпотеки мав виконати вимоги частини другої статті 109 Житлового кодексу Української РСР, яка містила заборону виселення боржника за кредитним договором без надання іншого жилого приміщення.
Новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення за відшкодуванням шкоди до продавця. Який не повідомив їх про наявні обтяження щодо квартири, чи до банка з вимогою виконати обов`язок із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житлом і відшкодування збитків. Отже, неволодіючий власник має інші способи захисту свого права.
Суди повинні були застосувати правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 і від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 31 жовтня 2018 року, в справі № 753/12729/15-ц щодо виселення колишнього власника з квартири, яка була придбана на прилюдних торгах.
Позиції інших учасників
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи. Право скаржника на апеляційне оскарження не було порушено.
Повернення апеляційним судом справи до суду першої інстанції для усунення недоліків не є порушенням принципів змагальності та об`єктивності.
Суд апеляційної інстанції правомірно розглянув справу у спрощеному провадженні, що відповідало частині сьомій статті 277 ЦПК України.
Доводи про те, що справа стосується прав інших осіб. Які мали право на проживання у спірній квартирі, є безпідставними, оскільки у цій справі предметом судового розгляду є визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів, в іноземній валюті" не підлягав застосуванню, оскільки квартира реалізована у виконавчому провадженні під час стягнення заборгованості.
Суди першої і апеляційної інстанції правильно з`ясували фактичні обставини справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.