ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа №320/1248/19
адміністративне провадження №К/9901/29879/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі також - відповідач), в якому просив:
здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2016 року з врахуванням підвищення за Постановою Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 23 квітня 2012 року №355 (далі - Постанова №355) та доплату до розміру пенсії зафіксованої індексації в розмірах: підвищення за Постановою №355 у розмірі 440,27 грн; доплату до розміру пенсії зафіксованої індексації у розмірі 45,12 грн;
виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року позов задоволено частково: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2016 року з врахуванням підвищення за Постановою № 355 та доплату до розміру пенсії зафіксованої індексації в розмірах: підвищення за Постановою № 355 у розмірі 440,27 грн; доплату до розміру пенсії зафіксованої індексації у розмірі 45,12 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова №103 не обмежує нарахування та виплату пенсії з урахуванням відповідних підвищень, а саме передбачених Постановою № 355. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача необхідно було віднести до суми грошового забезпечення, з якого проведено перерахунок пенсії позивача, індексацію такого грошового забезпечення, з огляду на той факт, що доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджується систематичність виплати позивачеві індексації пенсії.
Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасними, оскільки спірні кошти на час розгляду справи ще не виплачені.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проаналізувавши зміст Постанови № 355, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначеною постановою Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), або щодо введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо проведення перерахунку пенсії позивача без врахування суми зафіксованої індексації, надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв`язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що 21 лютого 2018 року прийнято Постанову №103, відповідно до якої виплату перерахованих пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.
Оскільки до перерахунку пенсії позивач отримував спірні надбавки, що підтверджено даними пенсійної справи, то, на його думку, всі складові пенсії, які були до перерахунку, необхідно враховувати при перерахунку вищевказаної пенсії, але Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області наведене не врахувало, що призвело до порушення прав позивача.
В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду зазначено: "При цьому, постановою КМУ 355 визначено, що розмір пенсії, обчислений з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року".
Водночас, на думку позивача, Постанова КМУ № 1294 втратила чинність 1 березня 2018 року, а постанова КМУ № 355 чинна на даний час, тому він має право на отримання спірної надбавки, так як ніяким нормативним актом Постанова № 355 не скасована і позивач підвищення отримував до перерахунку.
Позиція інших учасників справи
11 січня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 29 жовтня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №320/1248/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 7 грудня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років на підставі положень статті 13 Закону № 2262-XII, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого позивачу 17 лютого 2012 року Пенсійним фондом України.
У травні 2017 року у зв`язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області подано до відповідача довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 29 травня 2017 року № П-477 станом на 1 січня 2016 року.
З відомостей, що відображені у вказаній довідці, вбачається, що розмір грошового забезпечення осіб, які займають посаду, до якої прирівнюється посада, з якої був звільнений позивач (старший інспектор - управління, відділи (відділення) поліції), станом на 1 січня 2016 становить: посадовий оклад - 2500 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням - 2200 грн; надбавка за стаж служби (40%) - 1880 грн; премія (від всього грошового забезпечення) (2,73%) - 179,63 грн, всього - 6759,63 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року в адміністративній справі № 381/4546/17 зобов`язано відповідача починаючи з 1 січня 2016 року, здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23 грудня 2015 року № 900-VIII (далі - Закон № 900-VIII), статті 63 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11 листопада 2015 року № 988 (далі - Постанова № 988) та довідки від 29 травня 2017 року № П-477, виданої ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем було здійснено перерахунок, що підтверджується наявними у справі доказами.
Отримавши в січні-лютому 2019 року доплату заборгованості пенсії за 2016-2017 роки позивачем було виявлено відсутність включення в розрахунок складових пенсійної виплати підвищення за Постановою № 355 в сумі 440,27 грн. та доплати до розміру пенсії зафіксованої індексації в сумі 45,12 грн.
Враховуючи встановлені, на думку позивача, недоліки, ним було подано до відповідача заяву про внесення змін в розрахунок його пенсії. Також, 7 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням підвищення та індексації.
Листом від 1 березня 2019 року № 256/О-01 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що після останнього перерахунку його пенсії її розмір збільшився в порівнянні з пенсією, що виплачувалась з надбавкою по Постанові № 355, у зв`язку з чим підстави для встановлення підвищень по вказаній Постанові, відсутні. Щодо індексації пенсії відповідачем повідомлено, що у разі набуття права на проведення індексації пенсії, вона буде проведена в автоматичному режимі після збільшення індексу інфляції та у разі, коли пенсія не буде зростати.
Не погоджуючись з неврахуванням відповідачем при проведенні перерахунку його пенсії підвищення до пенсії на підставі Постанови № 355 та зафіксованої індексації, позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом №2262-ХІІ та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Тобто, відповідно по положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінету Міністрів України делеговані повноваження щодо встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, що узгоджується з приписами статей 19, 113, 116, 117 Конституції України.
Так, статус Кабінету Міністрів України визначений у статті 113 Конституції України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, що відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.