ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1965/19 (905/1856/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
представник - адвокат Єгоров В.С. (довіреність від 13.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1292 від 04.11.2017)
відповідач, боржник - Акціонерне товариство "К.Енерго"
представник - адвокат Жуков А.О. (довіреність від 25.09.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №5212 від 19.10.2018)
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 06.08.2020
у складі колегії суддів: Шевель О.В. (головуюча), Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.
та рішення Господарського суду Донецької області
від 12.03.2020
у складі судді Зекунова Е.В.
у справі №905/1856/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "К.Енерго"
про стягнення 73 768 290, 77 грн.
в межах справи №905/1965/19
за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"
до Акціонерного товариства "К.Енерго"
про банкрутство
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 03.09.2020 поштовим відправленням через Східний апеляційний господарський суд Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №39/5-1600-20 від 03.09.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2020 у справі №905/1965/19 (905/1856/19) в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/1965/19 (905/1856/19) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2020.
3. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" №39/5-1600-20 від 03.09.2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2020 у справі №905/1965/19 (905/1856/19) залишено без руху у зв`язку з тим, що скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 27.10.2020.
3.1. 26.10.2020 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.10.2020 АТ "НАК "Нафтогаз України" надало Касаційному господарському суду оригінал платіжного доручення №0000011002 від 21.10.2020 про сплату судового збору на суму 7 684 грн. за подання касаційної скарги у цій справі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 поновлено АТ "НАК "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №905/1965/19 (905/1856/19) за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2020, призначено розгляд касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на 26.11.2020 о 10:15.
5. 26.11.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Акціонерного товариства "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго") про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г. у розгляді справи №905/1965/19 (905/1856/19) (вх. КГС ВС №6972/2020Д3 від 26.11.2020).
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 заяву АТ "К.Енерго" від 26.11.2020 про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Жукова С.В., Пєскова В.Г. у розгляді справи №905/1965/19 (905/1856/19) залишено без задоволення.
6. 25.11.2020 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив АТ "К.Енерго" на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України", підписаний електронним цифровим підписом Жукова Андрія Олександровича, який у статусі адвоката представляє інтереси АТ "К.Енерго".
Отже, відзив АТ "К.Енерго" відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" до оригіналу електронного документа та приймається Судом до уваги під час касаційного перегляду судових рішень у справі №905/1965/19 (905/1856/19).
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст вимог позивача
7. 02.10.2019 поштовим відправленням АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з АТ "К.Енерго" (далі - відповідач) заборгованості на суму 73 768 290, 77 грн., з яких 24 803 706, 62 грн. пені, 5 210 308, 45 грн. - 3% річних та 43 754 275, 69 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем, як покупцем, грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку з позивачем-продавцем за поставлений природний газ.
8. Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:
8.1. 03.02.2014 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та АТ "К.Енерго" (покупець) укладено Договір №2335/14-КП-41 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; пунктом 6.1. Договору визначено порядок розрахунків за договором та погоджено обов`язок покупця здійснити оплату за поставлений природний газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
8.2. Позивач зазначив, що на виконання умов Договору ним передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 327 975 792, 03 грн., про що складено акти приймання-передачі природного газу та надано їх як додатки до позову. Відповідач у порушення пункту 6.1. договору постачання своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що стало підставою для нарахування позивачем пені згідно з пунктом 7.2. цього договору та застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
8.3. Як підставу позову визначено положення статей 11, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173-175, 193, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".
9. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1856/19, призначено у справі підготовче засідання; ухвалою суду 05.12.2019 матеріали справи №905/1856/19 передано для розгляду спору в межах справи №905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго".
10. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 справу №905/1856/19 прийнято до провадження суддею Зекуновим Е.В., який розглядає справу №905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго", та ухвалено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
11. 12.03.2020 рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/1965/19 (905/1856/19) у задоволенні позову відмовлено.
12. Місцевий суд, керуючись положеннями статей 11, 525, 526, 629, 655, 692 ЦК України, статті 193 ГК України, статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 (далі - Порядок №217), дійшов таких висновків:
12.1. Судом ураховано обставини зміни найменування позивача, як сторони Договору №2335/14-КП-41 від 03.02.2014, з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а також обставини зміни повного та скороченого найменування відповідача із Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на Акціонерне товариство "К.Енерго".
12.2. Позивач на виконання умов Договору №2335/14-КП-41 купівлі-продажу природного газу від 03.02.2014 та додаткових угод №1 від 18.04.2014, №2 від 22.05.2014, №3 від 10.06.2014, №4 від 16.09.2014, №5 від 17.11.2014, №7 від 16.12.2014 до нього, передав у власність відповідача у 2014 році за актами приймання-передачі природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 у цілях його використання виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (пункти 1.1., 1.2. Договору), що зумовило обов`язок відповідача прийняти та оплатити за природний газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. Договору).
12.3. Судом встановлено, що сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін; строк дії договору в частині реалізації природного газу становить з 01.01.2014 по 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 Договору).
12.4. Суд встановив, що у період з січня по грудень 2014 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 327 975 792, 03 грн. відповідно до актів приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи. За поставлений позивачем природний газ на підставі Договору №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 відповідач здійснював оплату несвоєчасно, тобто з порушенням строків оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору; станом на дату проведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат за відповідачем обліковувався основний борг за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014.
12.5. Відповідач проти позову заперечив та доводив, що розрахунки з позивачем були здійснені відповідачем шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанови КМУ від 18.06.2014 №217) та із здійсненням розрахунків із залученням бюджетних субвенцій на підставі статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"; підписанням протокольних рішень відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20 сторони фактично змінили порядок здійснення взаєморозрахунків і їх було здійснено у повному обсязі.
Відповідач зауважив, що під час розрахунків шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків на підставі постанови КМУ №217 від 18.06.2014 покупець - АТ "К.Енерго" був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність оплати за поставлений природний газ, що фактично усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами їх перерахування.
12.6. Надаючи оцінку діям відповідача-покупця щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку природного газу, суди виходили із спеціального правового регулювання спірних правовідносин як таких, що виникли між гарантованим постачальником природного газу та теплопостачальною організацією.
З огляду на алгоритм здійснення розрахунків з постачальниками природного газу відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та Порядку №217, місцевий суд дійшов висновку, що під час виконання Договору №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 в частині оплати вартості поставленого природного газу сторони повинні керуватися реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, які затверджуються НКРЕКП відповідно до Порядку №217.
Судом встановлено, що на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" відповідач відкрив рахунки зі спеціальним режимом використання; розрахунки між сторонами за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою КМУ №217 від 18.06.2014, відповідно до нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП.
За таких обставин, місцевий суд погодився з доводами АТ "К.Енерго" про те, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків з позивачем за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014, які здійснювалися шляхом автоматичного перерахування грошових коштів, сплачених споживачами природного газу, із рахунків зі спеціальним режимом використання на рахунки позивача за визначеними нормативами, що фактично усунуло відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд.
12.7. Судом встановлено, що розрахунки між позивачем та відповідачем частково здійснювалися із залученням бюджетних субвенцій на підставі статей 14, 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" відповідно до укладених 12.12.2014 між позивачем, відповідачем та іншими учасниками розрахунків договорів про організацію взаєморозрахунків №1300/30 - №1315/30, умовами яких передбачено, що ПАТ "Київенерго" перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти на загальну суму 48 094 210, 23 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ відповідно до Договору №2335/14-КП-41 від 03.02.2014.
З огляду на встановлене, місцевий суд дійшов висновку, що частина основного боргу за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 на суму 48 094 210, 23 грн. була погашена за рахунок коштів державного бюджету, у зв`язку з чим у відповідача-покупця не було можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у цій частині заборгованості з оплати вартості поставленого позивачем природного газу, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ за рахунок бюджетних субвенцій.
12.8. Зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу, які здійснювалися за участі коштів державного бюджету та коштів населення як безпосередніх споживачів теплової енергії, виробленої відповідачем із поставленого позивачем природного газу, тому відсутні підстави для застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених пунктом 7.2. цього договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
13. 06.08.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2020 у цій справі залишено без змін.
13.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги позивача щодо скасування рішення місцевого суду та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, які обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ; відсутністю у договорах про організацію взаєморозрахунків імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ; помилковістю висновків місцевого суду про те, що наслідком укладення спільних протокольних рішень у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків; частковим погашенням основного боргу на суму 48 094 210, 23 грн. із залученням бюджетних субвенцій на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, тоді як решта заборгованості за поставку природного газу була сплачена власними коштами відповідача, обставинам чого місцевому суду належало надати оцінку з огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №921/739/17-г/5.
13.2. В апеляційній скарзі позивач зауважив, що жодним нормативним актом не передбачено як обов`язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно із рахунку зі спеціальним режимом використання позивача на рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, так і заборони на здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів; водночас, відповідач не був обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань та у разі загрози виникнення заборгованості мав можливість сплачувати кошти зі свого поточного рахунку на поточний рахунок позивача зі спеціальним режимом використання задля уникнення прострочення сплати боргу перед позивачем.
На підтвердження своїх доводів у цій частині позивач зіслався на правові висновки Верховного Суду у постановах від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.
13.3. Апеляційний суд взяв до уваги обставини здійснення між сторонами спору розрахунків за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 у листопаді-грудні 2014 року та у січні 2015 року шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови КМУ №217 від 18.06.2014, а також у грудні 2014 року із здійсненням розрахунків із залученням бюджетних субвенцій на підставі статей 14, 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" згідно з договорами від 12.12.2014 про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 48 094 210, 23 грн.
Апеляційним судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 на загальну суму 327 975 792, 03 грн., окрім останнього платежу на суму 52 480 702, 54 грн. від 16.01.2017, була погашена до 21.01.2015, що підтверджується довідкою по операціях по ПАТ "Київенерго" за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.
Апеляційний суд встановив, що позивач не заперечував факту повного погашення відповідачем заборгованості, однак, зауважив, що погашення основного боргу з оплати вартості поставленого у 2014 році природного газу здійснювалося несвоєчасно та з порушенням визначених Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 строків оплати (період прострочення платежу розпочався з 15.02.2014).
13.4. Спростовуючи доводи позивача про підставність нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 48 094 210, 23 грн., що була погашена із залученням субвенцій з державного бюджету, апеляційний суд зазначив, що при розрахунках з позивачем-постачальником за рахунок бюджетних субвенцій на підставі статей 14, 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки встановлений державою спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ фактично усуває відповідача від процесу розподілу отриманих бюджетних субвенцій на свій розсуд; апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що розрахунки за поставку природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету здійснюються автоматично шляхом перерахування зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача-постачальника з призначенням платежу "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".
Апеляційний суд зауважив, що внаслідок підписання договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був урегульований Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014, порядок розрахунків; за таких обставин, суд спростував, як необґрунтовані, доводи позивача про відсутність встановлення сторонами іншого порядку розрахунків за поставлений відповідачу природний газ у 2014 році з посиланням на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.01.2020 у справі №912/685/19 про те, що підписання сторонами договору про організацію взаєморозрахунків і виконання його положень свідчить про фактичну зміну порядку і строків оплати за поставлений відповідачу природний газ.
За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про зміну сторонами спору умов Договору №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 шляхом підписання 12.12.2014 договорів про організацію взаєморозрахунків та відсутність у зв`язку із цим підстав для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 48 094 210, 23 грн., що її було погашено за рахунок бюджетних субвенцій.
13.5. Апеляційним судом встановлено, що за доводами позивача, решта суми боргу за поставлений природний газ 279 881 581, 80 грн. (327 975 792, 03 грн. - 48 094 210, 23 грн.) сплачена за рахунок власних коштів відповідача, що підтверджується наданими позивачем доказами (витягом по операціях за договором, сальдо по договору).
Разом з тим, сальдо по договору, на яке зіслався позивач, не містить відомостей щодо шляхів погашення боргу, водночас, із долученої до матеріалів справи довідки по операціях ПАТ "Київенерго" за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 вбачається, що погашення боргу здійснювалося двома способами: згідно з договорами про організацію взаєморозрахунків, яким було надано оцінку судом, та шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків згідно з постановою КМУ №217 від 18.06.2014 (том 1, а.с. 45, 47).
Апеляційний суд встановив, що відносно останнього платежу від 16.01.2017 на суму 52 480 702, 54 грн., то у довідці по операціях ПАТ "Київенерго" за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 та у наданій позивачем до суду апеляційної інстанції банківській виписці відсутні відомості щодо порядку сплати та розподілу коштів (том 2, а.с. 174).
Водночас, апеляційним судом встановлено, що у судовому засіданні 14.07.2020 представниками сторін підтверджено, що всі платежі, в тому числі й останній (16.01.2017), здійснювалися і зараховувалися на рахунок позивача у порядку, встановленому постановою КМУ №217 від 18.06.2014.
13.6. Апеляційним судом ураховано, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України №1730-VII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730-VIII), положеннями частини третьої статті 7 якого, як нормою прямої дії, встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Суд зауважив, що застосування приписів частини третьої статті 7 Закону №1730-VIII не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом, правовий висновок про що зроблено Верховним Судом у постановах від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 16.01.2020 у справі №922/939/19, від 22.01.2020 у справі №917/602/19, від 26.03.2020 у справі №925/853/19, від 27.05.2020 у справі №910/17428/18.
Апеляційний суд встановив, що у період з січня по грудень 2014 року відповідачем прийнято за актами приймання-передачі природний газ, поставлений позивачем, на загальну суму 327 975 792, 03 грн., яку було частково погашено до 21.01.2015, а сума боргу в розмірі 52 480 702, 54 грн., як останній платіж, перерахована відповідачем на користь позивача 16.01.2017.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин у частині оплати вартості природного газу, яку здійснено до 21.01.2015, застосовуються положення Закону №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016, тому нараховані позивачем на суму боргу 275 495 089, 49 грн. (погашена до 30.11.2016) пеня, інфляційні втрати та проценти річних не підлягають задоволенню.
13.7. Апеляційним судом встановлено, що останній платіж на суму 52 480 702, 54 грн. було проведено 16.01.2017 та, як встановлено місцевим судом і не спростовано позивачем під час апеляційного провадження, зазначена сума боргу входить до складу заборгованості 279 881 581, 80 грн., яку було погашено із застосуванням спецрахунків відповідно до постанови КМУ №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих відповідно до постанов НКРЕКП; зазначені обставини представник позивача підтвердив у наданих суду апеляційної інстанції усних поясненнях у судовому засіданні 14.07.2020.
Апеляційний суд зауважив, що у зв`язку із прийняттям Порядку №217 державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що усуває теплопостачальну організацію від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки постачальника природного газу (постачальник зі спеціальними обов`язками) за визначеними нормативами.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача була відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за природний газ, оскільки всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, самостійно розподіляються уповноваженим банком згідно із затвердженим постановами НКРЕКП алгоритмом і перераховуються на рахунок позивача-постачальника природного газу.
На підтвердження зазначених висновків апеляційний суд зіслався на правові позиції Верховного Суду у постановах від 03.04.2019 у справі №906/278/18, від 24.07.2019 у справі №918/553/18, від 17.12.2019 у справі №922/932/19, від 03.03.2020 у справі №908/2648/18, від 18.03.2020 у справі №908/2304/18, від 31.03.2020 у справі №917/530/19 та від 27.05.2020 у справі №914/1029/19.
З огляду на таке, апеляційний суд спростував, як необґрунтовані, доводи позивача про те, що відповідач не був обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань у визначений договором строк і зауважив на встановленому державою спеціальному режимі проведення розрахунків за поставлений природний газ із застосуванням спецрахунків, які споживач (покупець) природного газу відкриває в уповноваженому банку та не має можливості здійснювати вплив на рух коштів по таких рахунках.
13.8. Щодо посилань позивача на правові позиції Верховного Суду у постановах від 31.07.2019 у справі №921/739/17-г/5, від 31.05.2019 у справі №924/296/18 та від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 апеляційний суд зазначив про неподібність правовідносин у цих справах із справою, що розглядається, а саме щодо здійснення нарахувань на суми заборгованості, сплачені відповідно до Порядку №217; у постанові 26.06.2020 у справі №904/1210/18 Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду зроблено правовий висновок щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", яка не поширюється на правовідносини у справі №905/1965/19 (905/1856/19), оскільки такі урегульовані Порядком №217, затвердженим постановою КМУ №217 від 18.06.2014.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (позивача у справі)
14. Скаржник доводив неправильне застосування місцевим та апеляційним судами положень статей 6, 11, 525, 526, 599, 612, 625, 626, 629 ЦК України, статей 42, 193 ГК України, статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", порушення судами норм процесуального права (статей 3, 7, 13, 38, 86, 236 ГПК України) та прийняття рішення про відмову у позові про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення розрахунку з позивачем за поставлений природний газ без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від 17.04.2018 у справі №918/1395/15 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18.
15. Скаржник зауважив, що сторони спору у договорі постачання (пункт 6.1. договору) визначили обов`язок споживача за відсутності або несвоєчасності надходження грошових коштів через рахунок із спеціальним режимом використання споживача (відповідача) здійснити розрахунок з позивачем-постачальником власними коштами у строки, передбачені договором; водночас, умовам договору (пункт 6.2. договору) передбачено, що відповідач-споживач, як теплопостачальна організація, не обмежується у здійсненні розрахунків з АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) лише з його поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритим в уповноваженому банку згідно з Порядком №217.
16. Скаржник аргументував, що відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату вартості використаного природного газу грошовими коштами, навіть у разі відсутності коштів на рахунках із спеціальним режимом використання; за твердженням скаржника, відповідач не був позбавлений можливості сплатити заборгованість власними коштами, а відтак, впливати на стан розрахунків з позивачем.
17. Скаржник зауважив, що в силу приписів статей 525, 526, 599, 612 ЦК України та статті 193 ГК України, боржник (відповідач) не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
18. Скаржник доводив, що статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та пунктами 7, 8, 9, 12 Порядку №217 визначено алгоритм здійснення розрахунків за поставлений гарантованим постачальником природний газ та встановлено обов`язок споживачів проводити оплату за спожитий газ виключно через рахунки із спеціальним режимом використання; водночас, законодавством не встановлено заборони на проведення оплати за газ шляхом перерахування коштів з власного поточного рахунку покупця, як теплопостачальної організації, на поточний рахунок гарантованого постачальника природного газу (продавця) із спеціальним режимом використання.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
19. Відповідач заперечував проти доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, та зауважив, що оплата поставленого позивачем природного газу у спірний період проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою КМУ №217 від 18.06.2014, відповідно до нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП згідно з умовами пункту 6.2. Договору №2335/14-КП-41 від 03.02.2014, а остаточний розрахунок здійснено на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005; за таких обставин, відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків з позивачем як гарантованим постачальником природного газу, тому нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на основний борг є безпідставним.
На підтвердження своїх доводів відповідач звернувся до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 17.12.2019 у справі №922/932/19, 31.03.2020 у справі №917/530/19 та 18.03.2020 у справі №908/2304/18.
20. Відповідач зауважив на помилковості посилань позивача на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, оскільки за наслідком касаційного перегляду зазначеної справи спір не було вирішено по суті (справу направлено на новий розгляд), а постанова від 26.06.2020 стосувалася інших правовідносин, які не є тотожними із спірними правовідносинами у справі №905/1965/19 (905/1856/19), та містить правові висновки щодо застосування постанови КМУ №792 від 30.09.2015, тоді як правовідносини між сторонами спору врегульовано положеннями постанови КМУ №217 від 18.06.2014.
21. Відповідач зазначив, що розрахунки із залученням бюджетних субвенцій здійснено на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, які підписані представником позивача та не оскаржувались у судовому порядку; внаслідок укладення цих договорів сторони спору фактично змінили передбачені договором порядок і строки проведення взаєморозрахунків, що виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій (пені) та нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу.
22. Відповідач доводив, що за Договором №2335/14-КП-41 від 03.02.2014 природний газ поставлявся виключно для виробництва теплової енергії (пункт 1.2. договору) та переданий відповідачу за актами приймання-передачі природного газу "для виробництва теплової енергії", що зумовлює застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 7 Закону №1730-VIII про заборону нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, що виник до набрання чинності цим Законом 30.11.2016; на підтвердження своїх доводів відповідач зіслався на висновки Верховного Суду у постанові 21.03.2018 у справі №905/403/17.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
23. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 14-18 описової частини цієї постанови.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій
24. Спір у справі №905/1965/19 (905/1856/19) виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та АТ "К.Енерго", відповідач, покупець) щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-покупцем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ.
25. За змістом статей 11, 629 ЦК України вбачається, що договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями частини першої статті 265 ГК України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).