У Х В А Л А
25 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 635/6172/17
Провадження № 14-167цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, та
У С Т А Н О В И Л А:
Ужовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок скоєння терористичного акта в с. Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області загинула його мати ОСОБА_2 . Факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 підтверджується рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2016 року. Причиною смерті ОСОБА_2 згідно лікарського свідоцтва про смерть від 13 березня 2015 року була множинна вибухова травма тіла внаслідок бойових дій. Оскільки жодних відомостей від правоохоронних органів щодо розслідування смерті матері позивач не отримував, 12 липня 2017 року він надіслав заяву до Управління СБУ в Донецькій області, після чого 29 липня 2017 року слідчим відділом УСБУ в Донецькій області були внесені відомості в ЄРДР за № 22017050000000244 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).
Зазначав, що виходячи з положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та статей 1167, 1168 ЦК України, він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю його матері.
ОСОБА_1 просив стягнути з держави України в особі Кабінету Міністрів України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 1 млн. грн шляхом стягнення коштів з Державної казначейської служби України.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 тис грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті фізичної особи. У решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення антитерористичної операції (далі - АТО), є завдання такої шкоди на території проведення АТО та внаслідок АТО. Суд встановив, що загибель матері позивача - ОСОБА_2 сталася внаслідок отримання вибухових травм при проведенні антитерористичної операції у селищі Красний Партизан Ясинуватського району Донецької області, що є тимчасово окупованою територією. Виходячи із цього, а також висновку психологічного експертного дослідження, яким встановлено, що після смерті матері у позивача значно порушився психологічний стан та соціальне функціонування, суд визначив йому розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300 тис. грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 рокурішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди, збільшено розмір стягнення до 500 тис. грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, завданої внаслідок смерті його матері. Однак разом із цим суд вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди слід збільшити до 500 тис. грн, оскільки такий мінімальний розмір відшкодування за завдані позивачу моральні страждання було визначено у висновку психологічного експертного дослідження.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кабінету Міністрів України, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року й постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року та ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, зокрема не врахували, що у прохальній частині позову позивач просив відшкодувати шкоду, завдану терористичним актом, що призвів до загибелі його матері. Вирішуючи ж спір суди посилались на те, що мати позивача загинула при проведенні антитерористичної операції. Заявник звертає увагу на те, що термін "антитерористична операція" та "терористичний акт" мають кардинально різне значення для вирішення цієї справи. Статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено відшкодування шкоди, заподіяної громадянам лише терористичним актом і не передбачено відшкодування шкоди, заподіяної громадянам в результаті проведення АТО, яка спрямована на припинення терористичної діяльності, протидії тероризму.
Кабінет Міністрів України вважає, що враховуючи встановленні обставини справи, судами неправильно застосовані положення статей 23, 1167, 1168 ЦК України, у зв`язку із відсутністю всіх елементів цивільного правопорушення, недоведення протиправності дій чи бездіяльності відповідачів відносно позивача, які б могли завдати моральні страждання. Також у ході розгляду справи судами не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями держави України в особі Кабінету Міністрів України та завданою позивачу шкодою.
Також заявник зазначає, що експертне дослідження від 03 жовтня 2017 року щодо розміру завданої моральної шкоди є лише одним із доказів, однак в рішенні апеляційного суду взагалі відсутня оцінка щодо допустимості експертного висновку як доказу та передчасно покладеного його в основу судового рішення, як доказ розміру завданої моральної шкоди.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів про наявність підстав для відшкодування завданої позивачу шкоди. Судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 23, 1167 ЦК України, статті 19 Закону України "Про боротьбу із тероризмом" та визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на підставі належним чином оцінених доказів.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.