Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 688/756/18
провадження № 51-1332км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого та захисника Люблінського О.Ф. на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 12 вересня 2018 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
2. Суд визнав доведеним, що 26 жовтня 2017 року в період часу з 21:00 до 23:00 ОСОБА_1, перебуваючи у будинку на АДРЕСА_1, під час спільного вживання алкогольних напоїв своїм металевим ціпком умисно завдав ОСОБА_2 ударів у голову, заподіявши сім відкритих переломів лобної та тім`яної кісток черепа із множинними забоями головного мозку, від яких вона померла.
3. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2018 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У майже аналогічних за доводами касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просять скасувати оскаржені судові рішення й закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
5. Так, сторона захисту зазначає, що доказів, наданих стороною обвинувачення, недостатньо для доведення винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві поза розумним сумнівом.
6. Захист стверджує, що протоколи слідчих експериментів є недопустимими доказами, а висновки судово-медичних експертиз - неналежними доказами, оскільки вони є некатегоричними за своєю суттю. Суд першої інстанції відхилив клопотання сторони захисту про проведення комплексної медичної експертизи, що, на думку захисника, призвело до неповноти та необ`єктивності судового розгляду. Також адвокат стверджує, що було порушено право засудженого на захист, адже йому не було надано захисника з моменту затримання і близько доби його утримували у відділку поліції, поїли алкоголем, не давали їжі, шантажували, намагаючись схилити до надання визнавальних показань.
7. Крім того, засуджений посилається на те, що всупереч положенням статті 88 КПК для доведення його винуватості були використані показання свідків щодо окремих рис його характеру. А також зазначає, що суд призначив йому несправедливо суворе покарання. Окрім того, вказує, що перебування у стані алкогольного сп`яніння як обтяжуючу обставину не підтверджено доказами.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали доводи касаційних скарг та просили їх задовольнити.
10. Прокурор просив залишити судові рішення без змін, а касаційні скарги сторони захисту - без задоволення.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги належить задовольнити частково на таких підставах.
Щодо доведення винуватості поза розумним сумнівом
12. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
13. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.[1]
Значення показань засудженого під час слідчих експериментів
14. У цій справі засуджений у судовому засіданні заперечив свою причетність до вбивства потерпілої. Сторона захисту посилалась на відсутність будь-яких доказів його причетності до злочину, крім його показань під час досудового розслідування, зафіксованих у протоколах слідчих експериментів.
15. Тому Суд проаналізує сукупність доказів, на підставі яких суд першої інстанції визнав засудженого винуватим у злочині.
16. Відповідно до обвинувачення, визнаного судом доведеним, потерпілій тупим предметом було заподіяно сім відкритих переломів черепа і близько дев`яти ран.
17. Заподіяння таких масивних тілесних ушкоджень не могло не залишити численних слідів на місці вчинення злочину та на тілі та/чи одязі особи, що причетна до його скоєння. Однак, як свідчать надані стороною обвинувачення докази, на тілі та одязі ОСОБА_1, а також на стверджуваному знарядді злочину не виявлено жодних слідів, що можуть свідчити про їх контакт із потерпілою. Водночас обвинувачення не надало доказів того, що в період між подією злочину та затриманням обвинуваченого він змінив одяг та/або вжив інших заходів, аби позбутися таких слідів.
18. Крім того, відповідно до фабули обвинувачення застосуванню насильству передувало спільне вживання засудженим і потерпілою спиртних напоїв. Однак суду не було надано будь-яких доказів, що свідчать про наявність відбитків пальців чи інших слідів перебування засудженого в будинку потерпілої, незважаючи на те, що під час огляду місця події були вилучені численні речові докази. Крім того, під час огляду місця події 27 жовтня 2017 року не виявлено ознак того, що в будинку, зокрема, і на столі, за яким, за версією обвинувачення, перебували засуджений і потерпіла, було проведено прибирання.
19. Відсутність будь-яких слідів потерпілої чи її помешкання на тілі та одязі засудженого разом з відсутністю слідів засудженого у будинку потерпілої є підставою для розумного сумніву в його причетності до злочину, і ці обставини потребували переконливого пояснення з боку сторони обвинувачення. Однак такого пояснення у вироку суду не наведено.
20. Суд першої інстанції на спростування заяви сторони захисту про непричетність засудженого до злочину послався лише на показання засудженого, які той надавав під час слідчих експериментів у ході досудового розслідування. Це свідчить про те, що ці показання суд вважав ключовим доказом винуватості засудженого.
Допустимість протоколів слідчих експериментів
21. Як уже зазначалось, в основу висновку про винуватість засудженого покладено результати слідчих експериментів за його участю від 30 жовтня 2017 року та 7 лютого 2018 року. Суд вважає, що, враховуючи вирішальне значення цих доказів для доведення винуватості, суди мали ретельно розглянути заяви сторони захисту про те, що ці докази отримано внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
22. Використання відомостей, отриманих на стадії досудового розслідування від особи, що обвинувачується у вчиненні злочину, вимагає особливої обережності, оскільки є відступом від принципу безпосередності дослідження доказів і в значному ступені обмежує права сторони захисту. Відповідно до частини 4 статті 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому статтею 225 КПК.
23. У своїй постанові від 14 вересня 2020 року[2]Суд дійшов висновку, що протокол слідчого експерименту за певних умов може бути визнаний допустим доказом. Зокрема, Суд зазначив, що для того, аби виключити обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від особи під час слідчого експерименту, сторона обвинувачення має довести, що було додержано належної правової процедури, зокрема, що: