постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 640/9837/18
провадження № 51-1539км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисників Найдьонової О. Г. (в режимі відеоконференції),
Зубенко В. В. (в режимі відеоконференції),
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисників Найдьонової О. Г., Зубенко В. В. на вирок Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018220500000101 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 4 ст. 187 КК на строк 13 років з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК на строк 12 років з конфіскацією майна;
- пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на строк 14 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 4 ст. 187 КК на строк 14 років з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК на строк 13 років з конфіскацією майна;
- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на строк 14 років 9 місяців з конфіскацією майна;
- за ч.1 ст. 263 КК на сток 5 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 9 місяців з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднано невідбуту ОСОБА_2 частину покарання за вироком Павлогадського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року та остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 9 місяців 3 доби та у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн, яке слід виконувати самостійно .
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Районний суд встановив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 14 січня 2018 року після 00:00 діючи за попередньою змовою біля гуртожитку по пров. Студентському, 10 в м. Харкові вчинили розбійний напад на водія таксі ОСОБА_3, який керував автомобілем "Daewoo Nexia" д.н.з. НОМЕР_1, під час якого ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_2 завдав потерпілому ударів ножем по голові, шиї, верхній частині тулубу та кінцівках, у той же час ОСОБА_2 з метою подолання опору потерпілого завдав йому ударів кулаками в голову, тулуб та кінцівки, спричинивши своїми спільними діями потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, у тому числі тяжких, від яких останній помер, після чого заволоділи його майном на загальну суму 2000 грн.
Вчинивши вбивство ОСОБА_3 засуджені скинули його труп в яр та відштовхали вказаний автомобіль до гуртожитку по АДРЕСА_2 з метою його подальшого продажу, де він пізніше був виявлений працівниками поліції.
Крім того, у невстановлені слідством час, місці та спосіб ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу придбав та переніс до місця свого проживання в м. Павлограді Дніпропетровської області вибуховий пристрій - гранату РГД-5 з запалом до неї, які зберігав до їх вилучення працівниками поліції в лютому 2018 року.
Харківський апеляційний суд при перегляді справи 24 грудня 2019 року змінив цей вирок у частині покарання призначеного ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 289 КК та постановив вважати його засудженим до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 4 ст. 187 КК на строк 14 років з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 289 КК на строк 12 років з конфіскацією майна;
- за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на строк 14 років 9 місяців з конфіскацією майна;
- за ч.1 ст. 263 КК на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 9 місяців з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднав невідбуту ОСОБА_2 частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року та остаточно визначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 9 місяців 3 доби та у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн, які слід виконувати самостійно. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування цих вимог засуджений зазначає, що його дії невірно кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК. Вважає, що під час розгляду справи судом не було встановлено наявність корисливого мотиву в його діях, а тому вчинене ним діяння підлягає юридичній оцінці за ч. 1 ст. 121 КК, оскільки він завдав тілесних ушкоджень потерпілому захищаючись від його нападу.
Зауважує, що його затримання у справі було проведено без додержання вимог кримінального процесуального закону, чим порушено його право на захист.
Захисник Зубенко В. В. у касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону .
Вказує, що судом не встановлено мету та мотив вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а тому його дії за цією нормою закону кваліфіковано невірно.
Також захисник стверджує, що затримання засудженого, огляд місця події та слідчий експеримент під час досудового розслідування були проведені з порушенням порядку передбаченого кримінальним процесуальним законом, істотним порушенням прав та свобод людини, з застосуванням фізичного і психологічного тиску до ОСОБА_1, у зв`язку з чим ці докази, а також інші похідні від них докази у провадженні є недопустимими. Крім того зауважує, що суд у судовому засіданні не дослідив речові докази у справі.
У касаційній скарзі захисник Найдьонова О. Г. просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону .
На думку захисника, судом не доведено наявність у засуджених спільного умислу на вчинення розбійного нападу на потерпілого, його вбивства та незаконного володіння транспортним засобом. Вважає, що ОСОБА_2 був затриманий органом досудового розслідування у цьому провадженні без додержання вимог кримінального процесуального закону, а тому його право на захист було порушено. Стверджує, що в порушення принципу безпосередності місцевий суд не дослідив речових доказів у кримінальному провадженні.
Також у своїх касаційних скаргах засуджений та захисники вказують, що при перегляді вироку районного суду суд апеляційної інстанції не усунув цих порушень та не надав обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту, а тому вважають, що ухвала цього суду за змістом не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і є незаконною.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Засуджені та захисники підтримали вимоги касаційних скарг.
Прокурор виступила проти задоволення касаційних скарг і просила залишити оскаржувані вирок та ухвалу без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів (далі-Суд) дійшла висновку про таке.
Судові рішення в частині доведеності винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК стороною захисту не оскаржуються.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.