постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 695/955/19
провадження № 51-4418км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Орла С. І. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Орла С. І. на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 1201825150001053 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат та долі речових доказів у кримінальному провадженні.
Районний суд встановив, що 14 жовтня 2018 року близько 19:20 ОСОБА_2 на території свого домоволодіння в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_3 одного удару кулаком в голову, численних ударів дерев`яною палицею в різні частини тіла та близько 10 ударів ногами у грудну клітку, унаслідок чого заподіяв потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, у тому числі тяжких, від яких він помер.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2019 року вказаний вирок змінив у частині обчислення строку відбування покарання засудженим, визначив, що цей строк слід рахувати з 19 жовтня 2018 року, а в решті залишив рішення без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Орел С. І. просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
На думку захисника, в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину.
На обґрунтування цих доводів зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано які з виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкодження були заподіянні до конфлікту з ОСОБА_1, а також їх тяжкість, кількість та локалізація, оскільки, на думку захисника, висновки експертиз у кримінальному провадженні не підтверджують факту нанесення йому такої кількості тілесних ушкоджень саме засудженим. Вважає, що з урахуванням наданих у суді показань експерта ОСОБА_4 щодо можливості ОСОБА_3 пересуватись при наявності такої кількості і тяжкості тілесних ушкоджень, які були виявлені при проведенні експертизі, а також з урахуванням показань цього експерта щодо часу настання смерті потерпілого (на думку захисника, смерть останнього настала цього ж дня, а не за три доби до проведення експертного дослідження, як зазначено у висновку), у суду були обґрунтовані підстави для призначення у справі повторної судової медичної експертизи.
Також, на думку захисника, суд першої інстанції не усунув суперечностей між показаннями свідка ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_1 щодо перебігу подій у кримінальному провадженні, зокрема обставин початку конфлікту, завдання першим удару ОСОБА_1 саме потерпілим, та наявності в ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ще до початку конфлікта.
Звертає увагу на те, що в матеріалах провадження відсутні доповнення до його апеляційної скарги подані 21 серпня 2019 року, і ці доповнення іншим учасниками апеляційним судом не надсилались.
Вважає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановивши допущені місцевим судом порушення їх не усунув, не надав належної оцінки усім доводам, викладеним у його апеляційній скарзі, та у своєму рішенні обмежився лише цитуванням доказів зазначених у вироку, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Захисник у судовому засіданні свою касаційну скаргу підтримав.
Прокурор заперечив в задоволенні касаційної скарги і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При касаційному перегляді судових рішень колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції, і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції обґрунтував: показаннями самого засудженого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5 (безпосередній свідок подій, який показав про те, що ОСОБА_1 будучи у стані алкогольного сп`яніння умисно завдав ОСОБА_3 чисельних ударів кулаком, палкою та ногами у різні частини тіла), ОСОБА_6 (пояснила, що її брат ОСОБА_3 прийшов до неї після обіду, тілесних ушкоджень на ньому не було), потерпілого ОСОБА_7 ( пояснив, що ввечері син ( ОСОБА_3 ) прийшов до нього побитий, нічого не розповідав, покрутився та пішов додому), свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (котрі не були безпосередніми свідками конфлікту, а давали показання лише щодо особи ОСОБА_1 ), а також наданими в суді показаннями експерта ОСОБА_4 ; протоколом огляду місця події від 19 жовтня 2018 року з фототаблицями (вилучено слід взуття, дев`ять папілярних узорів, волосся, зрізи нігтів тощо), протоколами проведення слідчих експериментів від 20 жовтня 2018 року (із застосуванням відеозапису) з ОСОБА_1 (під час якого вилучено дерев`яну палку та капці (тапочки)) та свідком ОСОБА_5 (який вказав на обставини та механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому); висновками судових експертиз: імунологічної від 07 грудня 2018 року № 05-1-08/291, дактилоскопічної від 14 грудня 2018 року № 10/799, трасологічної від 10 січня 2019 року № 10/14 (слід взуття вилучений з місця події 19 жовтня 2018 року залишений підошвами капців вилучених в ході слідчого експерименту 20 жовтня 2018 року, які належали потерпілому), протоколом огляду предметів від 10 січня 2019 року (під час якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав капці, які належали його сину), а також висновками судово-медичних експертиз: від 20 жовтня 2018 року № 05-8-02/268 (смерть потерпілого настала внаслідок заподіяних тяжких тілесних ушкоджень) та від 05 грудня 2018 року № 05-8-02/268/116д (механізм та кількість нанесених потерпілому тілесних ушкоджень відповідають показанням свідка ОСОБА_5 під час слідчого експерименту 20.10.2018), висновком судово-психіатричної експертизи від 14 лютого 2019 року № 42 ( ОСОБА_1 має емоційно нестійкий розлад особистості, міг і може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними).