Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 759/22877/19
провадження № 61-15600св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Петренко Н. О., від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д., від 24 вересня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за ним було зареєстрований автомобіль його батька ОСОБА_3, який фактично користувався ним. 30 серпня 2019 року відповідачу ОСОБА_2, яка є знайомою батька, потрібно було на автомобілі переміститися до Автономної Республіки Крим, для чого позивач мав надати батькові нотаріально посвідчену довіреність на виїзд за кордон, в оформленні якої нотаріусом було відмовлено з підстав недійсності паспорта позивача, оскільки в ньому не було вклеєно фотокартку при досягненні двадцятип`ятирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_2 запропонувала переоформити автомобіль на неї, пообіцявши, що після повернення з АР Крим авто буде повернуто з переоформленням його на позивача або його батька.
Отримавши страховий поліс № АО/4240030 від 31 серпня 2019 року на автомобіль вже з новим реєстраційним номером НОМЕР_1, батько позивача ОСОБА_3 поїхав з ОСОБА_2 до АР Крим, однак після повернення відповідач категорично відмовилася повертати автомобіль та вимагала за це 35 тис. грн, не отримавши які, звернулася до правоохоронних органів із заявою про розшук автомобіля.
Позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, укладений 31 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2, підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт у зв`язку із тим, що до нього не було вклеєно фотокартку після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцятип`ятирічного віку.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладений 31 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2 . Скасувати державну реєстрацію правочину купівлі-продажу транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель № 156, номер кузова НОМЕР_2, 1999 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, за договором купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладеним 31 серпня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б обґрунтовували заявлені позовні вимоги та свідчили про порушення його прав при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу. При реєстрації транспортного засобу особа має надати документ, що посвідчує таку особу, а паспорт громадянина України для державної реєстрації не є обов`язковим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля, зважаючи на закріплену у статті 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину. Та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля у паспорті продавця ОСОБА_1 не була вклеєна фотокартка у зв`язку із досягненням ним двадцятип`ятирічного віку не свідчить про невідповідність волевиявлення відчужувача автомобіля на його продаж, зважаючи, зокрема, на той факт, що позивачем не заперечувались обставини укладення договору та факт його підписання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
23 жовтня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявник стверджує, що судами не враховано, що договір купівлі-продажу укладався саме на підставі недійсного паспорта, оскільки до нього не було вклеєно нову фотокартку із досягненням двадцятип`ятирічного віку.Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним, що визначено у пункті 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Недійсність паспорту громадянина України має наслідком недійсність правочину, при укладенні якого було використано недійсний паспорт.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу територіальний сервісний центр № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, які повно встановили обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Працівниками територіального сервісного центру № 8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві було встановлено особу позивача, сумнівів у його дієздатності не було, у зв`язку із чим вчинено державну реєстрацію транспортного засобу. Позивач не заперечує своє волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу, а також той факт, що підпис у договорі купівлі-продажу належить саме йому.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 належав автомобіль ALFА ROMEO, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
31 серпня 2019 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля - транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель № 156, номер кузова НОМЕР_2 .
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, щодоговір купівлі-продажу автомобіля, укладений 31 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_2, підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт в зв`язку із тим, що до паспорту не було вклеєно фотокартку після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_1 двадцятип`ятирічного віку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.