Постанова
Іменем України
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 344/8046/17
провадження № 61-19479 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 вересня
2019 рокуу складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П.,
Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільній частковій власності та визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві спільної часткової власності належать 3/4 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,1 кв. м, а ОСОБА_2 - 1/4. ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю самовільно, без попереднього погодження з ним, вселилися
до вказаної квартири та перешкоджає йому нею користуватися. При цьому згоди щодо порядку спільного володіння та користування квартирою
між ними не досягнуто.
Вказував, що він проживає однією сім`єю з особою, яка за станом здоров`я потребує спеціальних умов домашнього побуту, а також з її сином, якому такі умови необхідні у зв`язку з навчанням, а з ОСОБА_2 у нього склалися неприязні стосунки, тому спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим. Він та члени його сім`ї не забезпечені іншим житлом, проживати по місцю реєстраціїне можуть.
Зазначав, що частка ОСОБА_2 є незначною відносно його частки,
вона є значно меншою за норму на одну особу, визначену
положеннями ЖК Української РСР, а квартиру неможливо поділити в натурі між співвласниками.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд припинити право
ОСОБА_2 на 1/4 частку у спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1
та визнати за ним право власності на вказану квартиру.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 червня 2019 рокуу складі судді Домбровської Г. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право ОСОБА_2 на 1/4 частку у спільній частковій власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості припиненої 1/4 частки квартири
АДРЕСА_1 у розмірі 105 453,00 грн,
що внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області згідно з квитанції від 05 червня 2019 року
№ 30574226.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири
АДРЕСА_1 ,
яка належала ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частка ОСОБА_2
у праві власності на спірну квартиру є незначною, у тому числі, враховуючи площу квартири та розмір такої частки у перерахунку на житлову площу,
її частка не може бути виділена в натурі, квартиру не можна поділити без втрати цільового призначення, а спільне володіння та користування спірною квартирою є неможливим з врахуванням стану здоров`я дружини позивача та існування конфліктних відносин між сторонами. При цьому таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Таким чином, наявні підстави, передбачені положеннями
статті 365 ЦК України, для припинення права власності.
Крім того, доказів на підтвердження того, що у квартирі ОСОБА_2 проживає з іншими членами сім`ї, як і самого факту наявності у неї неповнолітніх дітей та чоловіка, суду надано не було, як і належних доказів на підтвердження факту відсутності у неї іншого житла.
Припинення права власності на частку у праві власності відповідача
не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, враховуючи те, що позивачем відшкодовано ринкову вартість такої частки на момент ухвалення судового рішення у справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного судувід 23 вересня
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 сплачені ним
на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо) кошти
у розмірі 105 453,00 грн згідно з квитанцією від 05 червня 2019 року
№ 30574226.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції вказав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Відповідно саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку
у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Позивачем доведено неможливість виділу в натурі належної ОСОБА_2 1/4 частки спірної квартири, неможливість спільного користування квартирою, однак з обґрунтуванням висновку міського суду щодо визнання частки незначною погодитися не можна, оскільки розмір частини спільного майна, що припадає на частку, жодним чином не може вказувати на те, що така частка є незначною. Позивачем також не надано суду доказів того,
що припинення права ОСОБА_2 на її частку не завдасть істотної шкоди її інтересам, як співвласника, та членам її сім`ї, а висновки суду першої інстанції у відповідній частині є необґрунтованими.
Факт того, що відповідач разом зі своєю сім`єю проживає у спірній квартирі визнається сторонами та вказується ними у своїх заявах по суті справи,
а в матеріалах справи відсутні докази того, що відшкодування ринкової вартості частки відповідача у майні зможе забезпечити її право на житло.
Позбавивши ОСОБА_2 права власності на майно, суд першої інстанції не надав належну оцінку межам допустимого (розумного) втручання у права власника, не забезпечив справедливий баланс інтересів обох сторін,
не надав оцінки, чи є виправданим (необхідним) таке втручання у право відповідача на майно за встановлених судом обставин та чи дотримано справедливого балансу щодо компенсації відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційним судом також враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 грудня 2018 року у справі
№ 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного судувід 23 вересня 2019 року й залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 344/8046/17 із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував факт того, що відповідач не виконує своїх обов`язків щодо утримання спільного майна, не здійснює оплату комунальних послуг, а між співвласниками склалися неприязні стосунки. Указане свідчить
про неможливість спільного володіння та користування квартирою.
Вважає частку ОСОБА_2 незначною, оскільки вона складає лише 1/4
і є меншою за норму житлової площі, яка встановлюється частиною першою статті 47 ЖК Української РСР на одну особу (13,65 кв. м), що не дозволяє виокремити її частку в окрему кімнату. При цьому проживання відповідача на такій площі разом із дітьми також свідчить про неможливість спільного володіння та користування спірною квартирою.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено його права,
як співвласника, а ним наведено достатньо правових підстав щодо необхідності втручання у право власності відповідача.
Посилається на прецедентну практику Європейського Суду з прав людини та правову позицію Верховного Суду України, викладену в ухвалі
від 03 жовтня 2007 року у справі № 6-13984св07.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законними
та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що у спірній квартирі проживає разом із дітьми, іншого житла
не має, сплачує комунальні послуги, зробила у квартирі ремонт
і не створює перешкод позивачу у реалізації його права власності.
При цьому позивач не проживає у спірній квартирі.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України
та Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якій заперечив її доводи та підтримав свою касаційну скаргу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати