ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа №573/1006/17
адміністративне провадження №К/9901/5297/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (колегія суддів: Шевцова Н.В., Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі № 573/1006/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлена інвалідність ІІІ групи з 31 травня 2016 року внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та додані до неї документи та призначити і виплати йому одноразову грошову допомогу, як особі, якій встановлена інвалідність ІІІ групи з 31 травня 2016 року внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняти відповідне рішення;
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.2017 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 постанову Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.2017 по справі № 573/1006/17 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки компенсацію, отриману відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повернуто, а тому відсутня підстава для відмови у призначенні допомоги, передбаченої ст. 16-3 Закону № 2011.
Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення - залишити без змін.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 09 листопада 1979 року по 16 грудня 1981 року позивач проходив строкову військову службу, по закінченню якої був звільнений у запас, на підставі наказу командира в/ч 41146 № 351 від 16 грудня 1981 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 .
На підставі Протоколу №19 від 25 лютого 1987 року комісією по медосвідоцтву військовозобов`язаних, призваних на спеціальні збори на Чорнобильську АЕС, ОСОБА_1 визнаний придатним до проходження зборів на ЧАЕС, що підтверджується довідкою №28 від 05 лютого 2015 року, виданої Білопільським районним комісаріатом Сумської області.
В період з 26 лютого 1987 року по 06 травня 1987 року позивач знаходився на виконанні службового завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні підвищеної небезпеки, про що свідчить копія довідки №851 від 06 травня 1987 року, виданої начальником штаба в/ч 68555.
ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині 68555 с. Оране, а саме: технічне обслуговування та ремонт машин в парку №2. Вивіз радіоактивних матеріалів із турбінного цеху на могильник. Дні виїзду: березень - 1, 13, 14, 15, 16-20; квітень - 1-10, 24-28, 11-23, що підтверджується випискою із Центрального архіву міністерства оборони України №51/5118 від 08 травня 1999 року, адресованою Білопільському районному комісаріату Сумської області.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що вбачається із посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Сумською обласною державною адміністрацією 30 червня 2016 року, та відповідно до вкладки № НОМЕР_3 до даного посвідчення є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_4 від 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 є інвалідом IIІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12 лютого 2015 року №457 встановлено, що захворювання молодшого сержанта у відставці ОСОБА_1, 1960 року народження, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №154169 від 03 червня 2016 року позивачу встановлено III групу інвалідності по причині захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
18 липня 2016 року до управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації надійшла заява позивача щодо виплати одноразової компенсації на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у відповідь на яку 12 серпня 2016 року управлінням на особистий рахунок позивача була перерахована одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю по ІІІ групі інвалідності в розмірі 189 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою УПСЗН №01-07/852 від 06 березня.2017 року.
02 листопада 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до Білопільського районного військового комісаріату Сумської області стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду IІI групи, на підставі ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Як вбачається зі змісту пункту 56 Витягу з Протоколу №4 від 27 січня 2017 року, затвердженого Міністром оборони України Полтораком С.Т. від 01 лютого 2017 року, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги із посиланням на пункт 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки одноразова грошова допомога призначається військовозобов`язаним, призваним на збори, у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному при виконанні обов`язків військової служби, не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Окрім цього, в протоколі зазначено, що частиною 7 статті 16-3 згаданого Закону передбачено, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. ОСОБА_1 у 2015 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
12 квітня 2017 року позивач через Білопільське відділення Сумської філії "Приват Банк" повернув на рахунок державного бюджету України раніше виплачені грошові кошти у розмірі 189 грн.60 коп., що підтверджується копією квитанції №0.0.743348375.1 від 12 квітня 2017 року.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги не залежить від тримісячного строку проходження військової служби чи військових зборів. Також вказав, що компенсацію, передбачену ст.. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач повернув.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність дій Міністерства оборони України щодо непризначення позивачеві одноразової грошової допомоги, оскільки право на її отримання використане шляхом отримання компенсації, встановленої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виплати одноразової грошової допомоги), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виплати одноразової грошової допомоги), 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.