ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 912/2369/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Чередніченко і К"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020 (суддя Бестаченко О. Л.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2020 (головуючий суддя Березкіна О. В., судді Антонік С. Г., Іванов О. Г.)
у справі № 912/2369/19
за позовом Фермерського господарства "Чередніченко і К"
до Новоукраїнської районної державної адміністрації
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6 і 7) ОСОБА_7
про визнання незаконним і скасування рішення
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Дуковська Т. М., ОСОБА_10., третьої особи 5 - Березовська І. А. )
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фермерське господарство "Чередніченко і К" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Новоукраїнської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р "Про припинення права користування земельною ділянкою державної власності, наданої в постійне користування гр. ОСОБА_10 (Шишкінська сільська рада)".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження Новоукраїнської РДА № 496 від 20.12.1995 ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства була надана в постійне користування земельна ділянка площею 50,0 га, яка розташована на території Шишкінської сільської ради. 09.01.1996 на вказану земельну ділянку був виданий Державний акт на право постійного користування серія КР № 60.
3. 3 1996 року та по теперішній час фермерське господарство використовує земельну ділянку за призначенням та сплачує податки. У 2013 році між членами фермерською господарства та головою фермерського господарства виникла конфліктна ситуація, яка не вирішена і дотепер. При збиранні документів для врегулювання конфлікту голова фермерського господарства ОСОБА_10 дізнався, що 29.09.2009 відповідачем - Новоукраїнською РДА було прийняте розпорядження № 1056-р, яким припинено право постійною користування земелькою ділянкою площею 50,0 га ріллі, що була надана ОСОБА_10 для ведення селянською (фермерською) господарства, у зв`язку з поданням громадянином ОСОБА_10 заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, наданою йому в постійне користування. Також визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії КР № 60, виданий 09.01.1996.
4. У зв`язку з вище викладеними обставинами, позивач у лютому 2014 року звертався з відповідним позовом Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
5. Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 396/2613/15-ц, прийнятою за касаційною скаргою ОСОБА_10, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2016 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 скасовані, а провадження у даній справі закрите з огляду на те, що подібні справи підвідомчі господарським судам.
6. Після зазначеного позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.
8. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р не відповідає нормам статей 141, 142 141 Земельного кодексу України в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження, оскільки відсутня заява позивача про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, а тому право позивача є порушеним.
9. Разом з цим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив заяву відповідача та застосував до спірних правовідносин позовну давність і відмовив у позові з цих підстав, зазначивши, що про порушення свого права позивач - Фермерське господарство "Чередніченко і К" - знало або повинно було знати з 05.02.2010, оскільки земельна ділянка площею 5,7582 га була передана голові господарства за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування ОСОБА_10, тому останній, отримуючи земельну ділянку площею 5,7582 га за рахунок своєї земельної ділянки площею 50 га, усвідомлював підстави такої передачі земельної ділянки, й у разі незгоди із цим (навіть за умови його необізнаності із змістом оспорюваного розпорядження) міг довідатися про підстави такої передачі в разі добросовісного виконання своїх обов`язків щодо фермерського господарства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі № 912/2369/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норми права (статтю 261 ЦК України та статтю 91 ГПК України) без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та постанові Верховного Суду від 11.08.2018 у справі № 904/8549/17.
13. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 ГПК України, щодо здійснення судочинства на підставах змагальності.
Позиція інших учасників справи
14. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані постанову і рішення залишити без змін.
15. Відповідач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судами повно та всебічно встановлені всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та об`єктивно досліджено та встановлено сплив позовної давності.
16. Третя особа 5 - ОСОБА_5 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані постанову і рішення залишити без змін.
17. ОСОБА_5 зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо наявності підстав для застосування позовної даності у даній справі та відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_10, як головою ФГ "Чередніченко і К", у 2007 році було особисто подано заяву про надання йому у власність земельної ділянки в розмірі частки (паю) за рахунок земельної ділянки, що була надана йому в користування для ведення фермерського господарства, чим фактично реалізував своє волевиявлення щодо припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. 20.12.1995 розпорядженням Новоукраїнської районної державної адміністрації № 496 надано ОСОБА_10 в постійне користування земельну ділянку площею 50 га на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 09.01.1996 № 60.
19. 13.03.1996 відбулась державна реєстрація Фермерського господарства "Чередніченко і К".
20. Згідно пунктів 5.1-5.2 Статуту Фермерського господарства "Чередніченко і К" керівником фермерського господарства є ОСОБА_10, членами - члени сім`ї керівника господарства і їхньої родини.
21. Пунктом 1.6 Статуту Фермерського господарства "Чередніченко і К" в редакції від 19.09.2006 встановлено, що члени фермерського господарства: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
22. У статуті Фермерського господарства "Чередніченко і К" в редакції від 05.05.2008 членами фермерського господарства зазначено: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .
23. Як зазначив суд першої інстанції, з досліджених у судовому засіданні матеріалів першого тому цивільної справи № 396/576/14-ц, витяг з яких долучено до матеріалів справи № 912/2369/19, вбачається, що у 2007-2008 роках членами господарства, в тому числі ОСОБА_10, були подані письмові заяви до Новоукраїнської районної державної адміністрації про безоплатну передачу їм у приватну власність для ведення фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) за рахунок земель державної власності, наданих для ведення фермерського господарства загальною площею 50 га.
24. На підставі поданих головою і членами Фермерського господарства "Чередніченко і К" зазначених заяв розпорядженнями голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 22.05.2007 № 554-р та від 13.08.2008 № 876-р надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у власність в розмірі земельних часток (паїв) голові та членам господарства.
25. 31.10.2007 Фермерське господарство "Чередніченко і К" звернулось до Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із заявою щодо виконання робіт по відведенню земельних ділянок у власність із земель постійного користування фермерського господарства.
26. Фермерським господарством "Чередніченко і К" затверджено завдання на виконання робіт щодо відведення земельних ділянок від 31.10.2007, підписано календарний план виконання робіт, кошторис і договір з інститутом землеустрою.
27. 27.02.2009 Шишкинським сільським головою складено розрахункову відомість визначення збитків, пов`язаних з відведенням земельних ділянок у власність в розмірі земельної частки (паю) голові та членам ФГ для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_10 на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій містяться підписи голови та всіх членів фермерського господарства.
28. Оскаржуваним розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га ріллі, що була надана гр. ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства.
29. Розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 11.12.2009 № 1336-р затверджено акт визначення збитків власника землі та землекористувачів та проекти землеустрою відведення земель, передано у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки голові та членам Фермерського господарства "Чередніченко і К" із земель, наданих голові фермерського господарства ОСОБА_10 у постійне користування для ведення (селянського) фермерського господарства на території Шишкинської сільської ради згідно додатку.
30. 05.02.2010 складено акт про передачу та погодження меж земельної ділянки в натурі, яким засвідчено передачу земельної ділянки у розмірі 5.7582 га громадянину ОСОБА_10 .
31. У лютому 2014 року ОСОБА_10 звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Новоукраїнська РДА Кіровоградської області) про визнання розпорядження органу влади недійсним.
32. Позовна заява мотивована тим, що він є головою фермерського господарства "Чередніченко і К". У 1996 році йому була надана в постійне користування земельна ділянка площею 50 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на території Шишкинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом від 09.01.1996. Розпорядженням голови Новоукраїнської РДА Кіровоградської області від 29.09.2009 припинено право ОСОБА_10 на постійне користування вказаною земельною ділянкою, яку було надано йому Шишкинською сільською радою у зв`язку із поданою заявою про добровільну відмову від такого права. При цьому, згідно з пунктом 2 та пунктом 3 оскаржуваного розпорядження земельну ділянку площею 0,2115 га, зайняту польовими дорогами, переведено до земель запасу державної власності Шишкінської сільської ради та визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею виданий ОСОБА_10 для ведення селянського (фермерського) господарства на території Шишкінської сільської ради від 09.01.1996.
33. Про наявність такого розпорядження до 2013 року він не знав, оскільки будь-яких заяв до Новоукраїнської РДА Кіровоградської області щодо добровільної відмови від свого права постійного користування земельною ділянкою не писав та повноважень на подання такої заяви нікому не надавав.
34. Посилаючись на викладене, ОСОБА_10 просив суд визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Новоукраїнської РДА Кіровоградської області від 29.09.2009, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, переданій ОСОБА_10 .
35. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2014 у справі 396/576/14-ц позов ОСОБА_10 задоволено.
36. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.
37. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2015 рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
38. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2016 у справі 396/2613/15-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.
39. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 рішення суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини обґрунтування про застосування строків позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.
40. Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2016 в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_10 до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, про визнання розпорядження органу влади недійсним закрито.
41. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами у тому числі з центральним органом виконавчої влади який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
42. Також місцевий господарський суд зазначив, що в межах справи № 396/576/14-ц проведено судово-почеркознавчу експертизу за висновками якої, підпис і рукописний текст від імені ОСОБА_10 у заяві від 07.09.2009 до Новоукраїнської РДА з приводу вилучення земельної ділянки під проектною дорогою 0,2115 га, виконаний не самим позивачем ОСОБА_10, а іншою особою.
43. Під час огляду в судовому засіданні суду першої інстанції матеріалів справи № 396/576/14-ц, господарський суд зазначив, що заява голови Фермерського господарства "Чередніченко і К" ОСОБА_10 від 16.02.2007, не містить згоди на припинення права постійного користування, як на частину земельної ділянки, що підлягає передачі членам фермерського господарства у власність, так і на земельну ділянку загальною площею 0,2115 га, зайняту польовими дорогами до земель запасу державної власності Шишкинської сільської ради.
44. В матеріалах справи відсутня заява землекористувача про добровільну відмову від права постійного користування, посвідченого державним актом від 09.01.1996 № 60. Проаналізувавши заяву голови Фермерського господарства "Чередніченко і К" ОСОБА_10 від 16.02.2007, яка міститься в матеріалах справи № 396/576/14-ц, господарські суди дійшли висновку, що в ній не міститься згоди на припинення права постійного користування, як на частину земельної ділянки, що підлягає передачі членам фермерського господарства у власність, так і на земельну ділянку загальною площею 0,2115 га, зайняту польовими дорогами до земель запасу державної власності Шишкинської сільської ради.
45. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що розпорядження Новоукраїнської районної державної адміністрації від 29.09.2009 № 1056-р не відповідає нормам ст. 141, 142 141 Земельного кодексу України в редакції на день винесення оскаржуваного розпорядження.
46. Разом з цим, суд першої інстанції розглянувши заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, дійшов висновку про її обґрунтованість та відмовив у позові у зв`язку із пропуском позовної давності.
47. Суд першої інстанції зазначив, що Фермерське господарство "Чередніченко і К" знало або повинно було знати про порушення свого права або про особу, яка його порушила, принаймні з 05.02.2010, оскільки земельна ділянка площею 5,7582 га була передана голові господарства за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування ОСОБА_10, тому останній, отримуючи земельну ділянку площею 5,7582 га за рахунок земельної ділянки площею 50 га, наданої у постійне користування, усвідомлював підстави такої передачі земельної ділянки, й у разі незгоди із цим, навіть припускаючи той факт, що він не був обізнаний із змістом оспорюваного розпорядження міг довідатися про підстави такої передачі в разі добросовісного виконання своїх обов`язків щодо фермерського господарства.
48. До такого висновку суд дійшов з посиланням на акти про передачу та погодження меж земельної ділянки у натурі та передачу межових знаків від 05.02.2010 року, якими голові господарства ОСОБА_10 було передано та погоджено межі земельної ділянки площею 5,7582 га в натурі із земель сільськогосподарського призначення, наданих в постійне користування громадянину ОСОБА_10, а також передано межові знаки в кількості 10 шт.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
49. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Могила С.К. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 912/2369/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Случ О. В. (головуючий), судді: Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
50. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
51. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішення і постанови, що оскаржуються, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 12 цієї Постанови).
52. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині з огляду на таке.
53. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
54. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).