Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 712/9045/18
провадження № 51-3333км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Вус С.М., Мазура М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги цивільного відповідача Головного управління статистики у Черкаській області та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з Головного управління статистики у Черкаській області на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 11 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 13 300 грн, а на користь держави - вартість процесуальних витрат у розмірі 3003 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині стягнення з Головного управління статистики у Черкаській області заробітку, втраченого внаслідок каліцтва і втрати працездатності - залишено без розгляду та рекомендовано вирішити це питання в порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_2 15 січня 2018 року приблизно о 19:00, керуючи автомобілем "DaciaLogan", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Сумгаїтській м. Черкасах зі сторони вул. Корольова в напрямку вул. 30 років Перемоги, біля АЗС "Sentosa Oil", всупереч вимогам пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у темну пору доби не дотримався такої швидкості руху, щоб мати змогу зупинити свій транспортний засіб, та в момент виникнення небезпеки для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїзну частину вул. Сумгаїтської зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_2 має причинний зв`язок із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача - Головного управління статистики у Черкаській області - залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі цивільний відповідач просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального законута приписів цивільного кодексу України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку цивільного відповідача, є недотримання судами положень статей 94, 370 КПК. Під час вирішення цивільного позову потерпілої судами не враховано, що засуджений ОСОБА_2 не виконував трудових обов`язків під час скоєння дорожньо- транспортної пригоди, а самовільно використав автомобіль у власних потребах. При вирішенні цивільного позову судами не дотримано вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України, яка передбачає, встановлення факту виконання трудових (службових) обов`язків працівником, для настання обов`язку юридичної особи по відшкодуванню шкоди завданої діями їхнього працівника.
У запереченнях на касаційну скаргу цивільного відповідача потерпіла ОСОБА_1 зазначає про безпідставність вказаної касаційної скарги та про законність і обґрунтованість судових рішень у частині стягнення коштів саме із Головного управління статистики у Черкаській області.
У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 вказує на незаконність судових рішень у частині розміру стягнутої моральної шкоди та безпідставному залишенні без розгляду позову у частині стягнення з Головного управління статистики у Черкаській області на її користь заробітку, втраченого внаслідок каліцтва і втрати працездатності. Вважає, що місцевим судом при вирішенні цивільного позову не дотримано норм матеріального та процесуального права. Таким чином, вважає що судові рішення прийняті без дотримання ст. 370 КПК в частині вирішення цивільного позову, що на її думку є істотним порушенням кримінального процесуального Закону.
Також зауважила, що суд безпідставно відніс кошти в розмірі 14 000 грн, передані їй засудженим у рахунок відшкодування витрат на лікування, до моральної шкоди та врахував їх під час стягнення цієї шкоди із Головного управління статистики у Черкаській області.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілої, і просила скаргу задовольнити, а касаційну скаргу цивільного відповідача - залишити без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді та думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що останні підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у поданих касаційних скаргах не оспорюються.
Разом із тим доводи в касаційних скаргах цивільного відповідача щодо необґрунтованості судових рішень у частині вирішення цивільного позову і потерпілої ОСОБА_1 щодо розміру стягнення моральної шкоди на її користь та відмови у частині стягнення з Головного управління статистики у Черкаській області на її користь заробітку, втраченого внаслідок каліцтва і втрати працездатності, заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 2ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.