Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 138/2654/18-ц
провадження № 61-5596св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2018 року у складі судді Лисенко Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі суддів: Зайцева А. Ю., Шемети Т. М., Якименко М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Могилів-Подільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту того, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України за адресою: с. Іванівка, Барвінківський район, Харківська область.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 був її батьком, у 1984 році залишив свою родину проживати в с. Мошана Дондюшанського району Республіки Молдова, а сам виїхав до с. Іванівка Барвінківського району Харківської області, де проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, станом на 24 серпня 1991 року її батько був зареєстрований та проживав на території України. Вона має намір отримати громадянство України як особа, батько якої мав громадянство України. Однак встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України неможливо, так як батько ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а його паспорт громадянина СРСР з відповідними відмітками зданий до органу РАЦС. За таких обставин встановлення даного факту має для неї юридичне значення, іншого порядку його встановлення законом не передбачено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2018 року заяву задоволено. Встановлено, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України за адресою: с. Іванівка, Барвінківський район, Харківська область.
Рішення суду мотивовано тим, що для оформлення набуття громадянства необхідно подати документ, що підтверджує факт постійного проживання батька чи матері заявника натериторії України. Тобто встановлення факту того, що батько заявника станом на 24 серпня 1991 року проживав на території України, має для заявника юридичне значення. При цьому документом, який підтверджує факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, визначає відповідне судове рішення про встановлення такого факту. Тобто, встановити даний факт іншим шляхом заявник можливості не має, що також спростовує твердження представника заінтересованих осіб про те, що заявник має можливість вирішити питання набуття громадянства в інший спосіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 доведено факт, що її батько станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України за адресою: с. Іванівка, Барвінківський район, Харківська область, що підтверджується випискою з домової книги № 15, а також довідкою № 503 Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області від 05 жовтня 2018 року. Зазначені докази не спростовані Управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що вирішення питання отримання громадянства України заявником можливо іншим шляхом, не звертаючись із заявою про встановлення юридичного факту до суду, так як ОСОБА_1 має дітей, які є громадянами України, тому може отримати дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як батьки громадянина України, отримавши посвідку на постійне місце проживання з подальшим отриманням громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України", суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають підстави для скасування рішення суду, оскільки право вибору одного з способів, передбачених законодавством України на набуття громадянства України належить особі, яка бажає його набути, а тому не можна відмовити у встановленні юридичного факту лише з тих підстав, що особа може скористатися іншим, передбаченим Законом способом, для набуття громадянства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов висновку щодо проживання батька заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року на підставі виписки із домової книги, яка є неналежним доказом у справі; ОСОБА_2 був формально прописаний в Україні, хоча проживав у Молдові. Вирішення питання отримання громадянства України заявником можливо іншим шляхом, не звертаючись із заявою про встановлення юридичного факту до суду, так як ОСОБА_1 має дітей, які є громадянами України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_2 .
Батько заявника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Молдова.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України може бути набуто за територіальним походженням.