Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 182/8293/19
провадження № 61-7279св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року у складі судді Кобеляцька-Шаховал І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2020 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що йому стало відомо про відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно ОСОБА_1 за реєстраційним номером обтяження 5837.
Відповідно до цього запису Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою було зареєстровано заборону на невизначене майно, окреме майно на власника ОСОБА_1 з причиною відсутності коду-архівним записом. Підставою обтяження зазначено повідомлення АБ "Зевс" з архівним номером 3517772KIEV473 архівною датою 28 липня1999 року.
Наявність такого обтяження спричинює негативні наслідки та здійснює перешкоди на право розпоряджання власним майном, у зв`язку з чим просив суд встановити факт, що заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 58347, зареєстрована 09 липня 2004 року реєстратором Першої Київської обласної державної нотаріальної контори на невизначене майно, окреме майно не відноситься до ОСОБА_1, вчинена щодо майна, яке не належить йому на праві власності. Також просив витребувати у Київського обласного державного нотаріального архіву всі матеріали, на підставі яких було зареєстровано обтяження № 58347, зареєстроване 09 липня 2004 року реєстратором Першої Київської обласної державної нотаріальної контори.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, повернуто заявнику.
Визнано дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.
Повторно роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався положенням статті 44 ЦПК України та дійшов висновку, що заявник вдруге звернувся з аналогічною заявою, стосовно якої раніше судом вирішено питання про відмову у відкритті провадження, що свідчить про недобросовісність користування заявником процесуальними правами.
Уперше ОСОБА_1 подав заяву 12 листопада 2019 року (справа № 182/7846/19) та ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року заявнику відмовлено у відкритті провадження і роз`яснено право звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Проте ОСОБА_1 вдруге 26 листопада 2019 року звернувся до суду із аналогічною заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора в окремому провадженні, що свідчить про зловживання заявником процесуальними правами, тому заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що з тексту поданої заяви вбачається спір про право, у зв`язку з чим суд повторно роз`яснив заявнику його право подати позов в порядку позовного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи.
У серпні 2020 року справа № 182/8293/19 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не здійснював безпосереднього огляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення у справі № 182/7846/19, у якій ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження, тому висновок щодо подання декількох заяв з аналогічним предметом і з аналогічних підстав ґрунтується на припущеннях та є передчасним.
Крім того, суд першої інстанції, зазначивши, що із заяви вбачається спір про право, не вказав, який саме спір та між якими особами він існує. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 761/35195/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16-ц.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, в порушення вимог статей 76-80, 187, 189, 228, частин першої, другої статті 293, частин першої-четвертої статті 294 ЦПК України при розгляді поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, фактично здійснив розгляд справи без відкриття провадження у ній та встановив обставини справи за відсутності належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на підставі власних припущень, внаслідок чого неправильно застосував пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України.
Також, в порушення вимог статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в своїй постанові не зазначив мотиви відхилення доводів ОСОБА_1 щодо неправильного встановлення обставин справи та відсутності спору про право.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 листопада 2019 року ОСОБА_1 у справі № 182/7846/19 подав заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року заявнику відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено право звернутися до суду з позовною заявою на загальних підставах, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження (справа № 182/7846/19) (а. с. 28).
26 листопада 2019 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду із аналогічною заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа - Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, в окремому провадженні.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2020 року, визнано дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, повернуто заявнику.
Повторно роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.