ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 0440/6739/18
адміністративне провадження № К/9901/7571/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Желєзного І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 (суддя Бондар М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 (колегія у складі суддів Мельника В.В., Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.)
у справі №0440/6739/18
за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропластмас"
про стягнення заборгованості
У С Т А Н О В И В:
1. 06.09.2018 Виконуючий обов`язки керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЛАСТМАС", в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЛАСТМАС" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за лютий-червень 2018 року у сумі 103242 грн.
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 позовну заяву в.о. керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЛАСТМАС" про стягнення заборгованості - залишено без розгляду.
3. Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції оскаржив її в апеляційному порядку.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 залишено без змін.
5. Суди першої та апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву в.о. керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виходили з того, що така підстава звернення прокурора до суду як відсутність у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області можливості сплачувати судовий збір є необґрунтованою, що свідчить про відсутність у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з позовом.
6. 18.03.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019. Скаржник просив скасувати оскаржуване рішення та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за участі його представника, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
7. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 у зазначеній справі було відкрито провадження.
8. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції. Зазначає, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14772/08-01/26 від 19.07.2018 про вжиття представницьких повноважень з метою погашення заборгованості перед бюджетом Пенсійного фонду України, оскільки Управління не має фінансової можливості сплатити судовий збір, прокурором встановлено факт невжиття органом, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, належних та ефективних заходів щодо захисту цих інтересів.
9. Відзив від відповідача не надходив.
10. Оцінюючи доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
11. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
12. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
13. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
14. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані рішення не відповідають з огляду на таке.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
17. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
18. Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
19. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
20. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
21. Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:
А) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
Б) у разі відсутності такого органу.
22. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
23. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
24. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.