ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 804/15167/15
касаційне провадження № К/9901/25092/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод презиційних труб" (яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієг-Авіастар") (далі - Товариство) до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0002002220, № 0002012220 та від 31.12.2013 № 0006452220, № 0006472220.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (феротитану, титану губчастого, станка токарно-гвинторізного) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначеного постачальника товари були використані Товариством у виробничих цілях та реалізовані іншим суб`єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами; Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" не підтверджується обсягом первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем, оскільки: товарно-транспортні накладні складені з недоліками (відсутні деякі реквізити, як-то: відомості про автопідприємство, не зазначені документи, які слідують з вантажем, в накладній за квітень 2011 року не ідентифікований підпис вантажоодержувача); відсутні подорожні листи; Товариство не надало договору на транспортування товарно-матеріальних цінностей, а також доказів проведення розрахунків за послуги із транспортування товарів; договір купівлі-продажу № 3110/08 від 31.10.2008, укладений між позивачем та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс", є неукладеним, оскільки відсутній предмет договору - найменування товару, одиниця виміру, ціна; Товариством не надано доказів на підтвердження зберігання придбаних у зазначеного контрагента товарно-матеріальних цінностей.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.07.2013 № 0002012220 та від 31.12.2013 № 0006452220, № 0006472220. В Іншій частині позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" згідно договору купівлі-продажу № 3110/08 від 31.10.2008 (з урахуванням додатків до договору) підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності проведені Товариством у повному обсязі; що придбані у зазначеного контрагента товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у виробничих цілях (перероблені за допомогою потужностей ДП "Дніпровський завод презиційних труб" та ТОВ "Виробнича фірма "Союз-Метан") та реалізовані іншим суб`єктам господарювання; ланцюг придбання ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу, та їх походження підтверджено належними та допустимими доказами; наявність у Товариства складських приміщень підтверджена відповідним договором та не заперечувалась податковим органом; листами від 23.03.2016 № 0323, від 10.03.2016 № 0310/16, від 22.03.2016 № 003 підтверджується факт тісних господарських відносин між Товариством та ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс"; в усіх випадках господарських відносин між ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" та іншими господарюючими суб`єктами щодо купівлі-продажу товарів ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" виступає перевізником; при укладенні договору з ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" у Товариства була наявна ділова мета, оскільки зазначений контрагент реалізовував титан та феротитан у партіях, які позивач мав можливість закупити та переробити, тоді як КП "Запорізький титаново-магнієвий завод" реалізовує зазначений товар лише великими партіями; висновки актів ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566 не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.20016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що згідно актів ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566 не підтверджено факт придбання ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" у періодах квітень, червень 2011 року товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 24.11.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" за квітень, червень 2011 року, результати якої були оформлені актом від 07.06.2013 № 2266/22-4/34884334, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: статей 203, 215, 228, 662, 655, 6456 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, та суперечить моральним засадам суспільства; підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 1231409,70 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.7, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що мало вираз у завищенні податкового кредиту на загальну суму 486723,00 грн. (у том числі: за квітень 2011 року - 311461,56 грн., за червень 2011 року - 175261,60 грн.).
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, вартість товарів, придбаних у ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" згідно договору купівлі-продажу № 3110/08 від 31.10.2008 (з урахуванням додатків до договору), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: актами ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566 не підтверджено факт придбання ТОВ "Унітарне підприємство Укрпромресурс" у періодах квітень, червень 2011 року товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників (а саме: ТОВ "Індустрія ТДЛ", ПП "Ангара", ТОВ "Металургрембуд") та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; операції Товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання.
На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акта перевірки були залишені без змін.
На підставі висновків вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0002012220 від 01.07.2013, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 486723,16 грн. - за основним платежем та на 1,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006472220 від 31.12.2013, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 258688,00 грн.; № 00006452220 від 31.12.2013, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 1231409,70 - за основним платежем.
Податкове повідомлення-рішення № 0002002220 від 01.07.2013 було частково скасоване рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 № 2530/10/04-36-10-04-09, з огляду на що вважається відкликаним в силу положень пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.