ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 488/4723/16-а
адміністративне провадження № К/9901/21093/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області
на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва у складі головуючого судді Селіщевої Л.І. від 14.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Потапчука В.О., суддів Шеметенко Л.П., Семенюка Г.В. від 18.04.2017
у справі № 488/4723/16-а
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, правонаступник якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, правонаступником якого є Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 16.12.2016 № 56/2, яким вирішено вважати недоцільним проведення ОСОБА_1 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2016 з урахуванням розміру, вказаного у довідці №8-11/64/2016 від 05.12.2016 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданій Апеляційним судом Миколаївської області.
2. Постановою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, позов задоволено: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 16.12.2016 № 56/2 про недоцільність проведення ОСОБА_1 перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці; зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2016 з урахуванням розміру, вказаного у довідці №8-11/64/2016 від 05.12.2016 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданій Апеляційним судом Миколаївської області; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
3. У травні 2017 року від Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (який є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва) до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2020 замінено відповідача у справі на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області .
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.09.2016 позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Миколаївської області на підставі Постанови Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 у відставку.
9. З 24.09.2016 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, розмір якого становить 21436,80 грн, що підтверджено повідомленням управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва.
10. Згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 8-11/64/2016 від 05.12.2016, виданою Апеляційним судом Миколаївської області, з 01.12.2016 заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 28160,00 грн.
11. 05.12.2016 у зв`язку із зміною з 01.12.2016 грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання.
12. 16.12.2016 рішенням управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва № 56/2 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці із посиланням на Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011, згідно зі статтею 2 якого максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, до 31.12.2017, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не може перевищувати 10740,00 гривень.
13. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач оскаржуваним рішенням порушує його право на належне соціальне забезпечення.
15. Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до діючого законодавства на момент звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання максимальний розмір такого не міг перевищувати 10740,00 грн, а оскільки сума щомісячного довічного грошового утримання позивача є більшою за вказаний розмір, тому йому було відмовлено у проведенні такого перерахунку у зв`язку з його недоцільністю.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність, положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, якими було звужено обсяг права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VIII від 12.02.2015, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". З урахуванням викладеного, відмова у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою позивача є протиправною та порушує право позивача на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
17. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив також з того, що посилання пенсійних органів на зміни у законодавстві, а саме на набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 та втрату чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VII від 07.07.2010, на Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011, є недопустимим з огляду на рішення Конституційного Суду України, якими встановлено безумовну гарантію щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та неможливість обмеження права подальшого перерахунку розміру такого утримання.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 стосувалось виключно положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010. Натомість щомісячне довічне грошове утримання позивача перераховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, враховуючи положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011. На момент звернення позивача до відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання максимальний розмір такого не міг перевищувати 10740,00 грн, а оскільки сума щомісячного довічного грошового утримання позивача є більшою за вказаний розмір, тому йому було відмовлено у проведенні такого перерахунку у зв`язку з його недоцільністю. Також суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо стягнення з відповідача судового збору на користь позивача, оскільки таке матиме наслідком нецільове використання бюджетних коштів.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Згідно з приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
21. Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
22. Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 48 та частини шостої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 (далі також - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
23. Аналогічні положення закріплені у статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 1402-VІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
25. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
26. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.