ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 925/215/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 (Станік С.Р., Дикунська С.Я., Тищенко О.В.) у справі №925/215/19 Господарського суду Черкаської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Тясмин" до Медведівської сільської ради про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною угоди
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тясмин" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про: 1) визнання поновленим договору оренди землі від 17.12.2008, укладеного між Чигиринською районною державною адміністрацією та Позивачем; 2) визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди землі від 17.12.2008.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, тоді як Позивач своєчасного звернувся до Відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди.
3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.07.2019 здійснено заміну Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на Медведівську сільську раду (далі - Відповідач).
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2019 позов задоволено повністю.
5. Рішення суду мотивовано тим, що Позивач повністю дотримався вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, порядку та строків звернення до Орендодавця з листом та додатковою угодою про поновлення договору, належно виконував умови договору оренди та вчасно сплачував орендну плату і станом на день розгляду справи продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати за них орендну плату, а тому є таким, що має переважне право на поновлення договору оренди; відмова Орендодавця в поновленні договору є необґрунтованою, не відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує умови самого договору оренди землі в частині права Позивача на його поновлення.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
7. Постанова суду мотивована тим, що укладений між сторонами договір, як і додаток до даного договору (схема розміщення) не містять визначень кадастрових номерів земельних ділянок, а долучені Позивачем до матеріалів справи кадастрові плани земельних ділянок, розміщених в адміністративних межах сільської ради, не містять відомостей про те, що вони є додатками до відповідного договору, а витяги з Державного земельного кадастру, сформовані за запитом Позивача, не містять відомостей і про те, що відповідні земельні ділянки є об`єктами, зазначеними у договорі. Суд зазначив, що об`єкти оренди за договором оренди землі та об`єкти оренди, щодо яких Позивач просить визнати договір пролонгованим, є відмінними і Позивачем у позові фактично визначено нові об`єкти оренди, а отже, ставиться питання про внесення змін щодо істотної умови договору оренди - об`єктів оренди, що має бути узгоджено сторонами у визначеному законом порядку. Крім того, факт наявності листа-заперечення унеможливлює поновлення (пролонгацію) договору оренди землі в обох передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" випадках.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
8. Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
9. Судом апеляційної інстанції не враховано, що дії Орендодавця щодо протиправної відмови в поновленні договору оренди землі є недобросовісними, оскільки сторони договору дійшли фактичної згоди щодо зміни його істотних умов.
10. Апеляційним господарським судом безпідставно відкрито апеляційне провадження, оскільки частина судового збору при подачі апеляційної скарги сплачена не Відповідачем, а Медведівським сільським головою, як фізичною особою, який не є учасником справи, що є порушенням статті 2 Закону України "Про судовий збір", а інша частина судового збору сплачена Відповідачем, і при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто з Позивача всю суму судового збору, в тому числі і ту, яку було сплачено сільським головою.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
11. Відповідачем 24.11.2020 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16.11.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Відповідачу вручено 10.11.2020, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
12. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
13. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
15. Питання права касаційного оскарження врегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
16. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
17. Оскаржуючи судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Відповідач зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 2 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах в розумінні того, що судовий збір сплачено не стороною спору.
17.1. При цьому, в обґрунтування позиції щодо необхідності формування вказаного висновку судом касаційної інстанції щодо питання застосування наведеної норми права, Позивач послався на те, що апеляційне провадження не підлягало відкриттю (стаття 292 ГПК України), оскільки частину суми судового збору було сплачено сільським головою Відповідача, як фізичною особою, а тому стягнення з Позивача на користь Відповідача при прийнятті постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача суми судового збору, яка включала в себе суму, сплачену сільським головою Відповідача, суперечить приписам законодавства. Тобто, скаржник, фактично, не погоджується з ухвалою від 28.02.2020 про відкриття апеляційного провадження.
18. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що межі розгляду справи судом касаційної інстанції встановлені статтею 300 ГПК України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення, в даному випадку, постанови суду апеляційної інстанції від 18.06.2020, якою, за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача, прийнято судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та здійснено розподіл судових витрат згідно зі статтею 129 ГПК України. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не застосовував статтю 2 Закону України "Про судовий збір", якою визначені платники судового збору, оскільки така стаття не підлягала застосуванню при прийнятті постанови та здійсненні розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України.
19. Оскільки стаття 2 Закону України "Про судовий збір" на час прийняття оспорюваної постанови не підлягала застосуванню і не була застосована, а обґрунтовано була застосована стаття 129 ГПК України, тому доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 2 Закону України "Про судовий збір" (пункт 10 постанови) виходять за межі касаційного перегляду з точки зору оскаржуваного рішення.
20. Також, оскаржуючи постанову апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, зокрема, щодо того, що повідомлення орендодавцем орендаря про наявність заперечень після закінчення строку дії договору, суперечить змісту вказаної норми права, у випадку, якщо орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; сторони дійшли фактичної згоди щодо зміни істотних умов договору протягом строку його дії.
21. В цій частині доводів та вимог касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Орендар) та Чигиринською районною державною адміністрацією (Орендодавець) 17.12.2008 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування 7 земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Відповідача за межами населеного пункту.
Пунктом 6 договору визначено, що договір укладений на 10 років до 15.12.2018. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
23. На виконання умов пункту 6 договору, Орендар листом від 03.09.2018 повідомив Орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору на той самий строк. До листа долучено проект відповідної додаткової угоди. Орендодавець листом від 25.09.2018 повідомив Орендаря, що заперечує проти поновлення договору, оскільки Орендарем не дотримано вимог статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 18 Закону України "Про оцінку земель" (відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, рішення районної ради про її затвердження, агрохімічних паспортів земельних ділянок, а також відсутність доказів належного виконання Орендарем обов`язків за договором (в частині своєчасності та повноти сплати орендної плати). Крім того, Орендодавець проінформував Орендаря про можливість переукладення договору оренди землі з встановленим розміром орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
В подальшому, між сторонами договору велося листування щодо можливості укладення договору на новий строк - 7 років та з встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Такі пропозиції було висловлено Орендодавцем та прийнято Орендарем (лист Орендодавця від 30.11.2018, лист Орендаря від 06.12.2018). Однак, Орендодавець, листами від 19.12.2018, 27.12.2018 повідомив, що заперечує проти поновлення договору, оскільки Орендарем недотримано вимог статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі".