ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020року
м. Київ
Справа №173/1357/18
Провадження № 51-3332км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Булейко О. Л., Чистика А. О.,
за участю
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисників Татарко О. О., Ішханяна А. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та захисників засудженого ОСОБА_2 - адвокатів Татарка О. О. та Ішханяна А. Р. на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018040430000450 по обвинуваченню
ОСОБА_2 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з встановленими судом першої інстанції, 05 травня 2018 року близько 21 год. 45 хв. ОСОБА_2, знаходячись біля магазину "У кумів", який розташований по вул. Центральній, 48 в с. Заріччя Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вживав спиртні напої. В цей час до нього підійшов ОСОБА_1, який також знаходився в стані алкогольного сп`яніння, та став пред`являти ОСОБА_2 претензії з приводу того, що останній безпідставно підозрює його у скоєнні крадіжки майна, в результаті чого між ними виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_1 наблизився на відстань витягнутої руки до ОСОБА_2 та зробив спробу нанести останньому удар кулаком своєї правої руки в обличчя, на що ОСОБА_2, маючи намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх подальшого настання, скляною пляшкою ємністю 0,5 л, частково наповненою пивом, яку він в цей момент утримував у своїй правій руці, умисно, цілеспрямовано наніс один удар ОСОБА_1 в область голови зліва, від якого скляна пляшка розбилася. В цей час до вищевказаних осіб підійшли їх знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходились неподалік, розборонили ОСОБА_2 та ОСОБА_1, таким чином припинивши вказаний конфлікт.
Внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких та легких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року вказаний вирок місцевого суду змінено. Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишений без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисники засудженого, вказуючи на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, порушують питання про зміну судових рішень і застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно визнано обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, оскільки ні освідування, ні судово-медична експертиза з даного приводу не проводилася. Зазначається, що не у повному обсязі враховано дані про особу засудженого, зокрема те, що засуджений офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи. Також вказується, що позитивні характеристики засудженого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, фактичне визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку дають підстави для застосування відносно нього положень ст. 75 КК України.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, вказуючи на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про зміну судових рішень і застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Касаційна скарга мотивована тим, що засудженим повністю відшкодовано майнову та моральну шкоду, що засуджений примирився з потерпілим, що свідчить про щире каяття засудженого.
Позиції учасників судового провадження
Захисники засудженого підтримали свою касаційну скаргу та касаційну скаргу потерпілого.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг, вважала їх безпідставними, а покарання, призначене ОСОБА_2, таким, що відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.