Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 233/2636/19
провадження № 61-5281св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" на постанову Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Агєєва О. В., Гапонова А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" (далі - ПрАТ "АПК-Інвест") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, в якому просило визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладений між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, на договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, площею 4,3487 га, на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку, з 18 травня 2018 року, у запропонованій редакції.
Позов обґрунтовано тим, що 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради під номером 1107, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в оренду позивачу земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів, право на яку належало йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого 28 січня 2009 року Костянтинівською районною державною адміністрацією. 22 березня 2012 року сторони уклали акт приймання-передачі земельної ділянки (паю). Позивач виконував свої зобов`язання за договором оренди належним чином, зокрема, сплачував на користь відповідача орендну плату. На підставі вказаного сертифіката ОСОБА_1 виділено в натурі земельну ділянку площею 4,3487 га з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, право власності на яку зареєстроване 18 травня 2018 року. Про вказані обставини ОСОБА_1 позивача не повідомив та ухилився від переукладення договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим договір має бути визнаний переукладеним судом на тих же умовах, що і договір оренди земельної частки (паю), з встановленням орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 8 373,00 грн.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПрАТ "АПК-Інвест" про розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ним та ПрАТ "АПК-Інвест" та зареєстрованого 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток паїв Миколайпільської сільської ради за № 1107.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що після виділення земельної ділянки в натурі сертифікат на земельну частку (пай) є недійсним, що є підставою, передбаченою чинним законодавством, для розірвання договору оренди земельної частки (паю). Власник земельної ділянки, враховуючи принцип непорушності його права власності, після виділення її в натурі та реєстрації свого права власності не мав наміру переукладати договір оренди земельної ділянки, оскільки став обробляти її самостійно, про що повідомив орендаря, орендну плату не отримує. Чинним законодавством не передбачений обов`язок для сторін переукласти договір оренди земельної ділянки після виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї, а наявність вільного волевиявлення сторін під час укладання договору є обов`язковою умовою для його дійсності. У вказаних орендних правовідносинах відбулась зміна статусу сторін та предмета договору оренди земельної частки (паю), місце розташування земельної ділянки, що є істотними умовами договору. Крім того, чинним законодавством передбачено, що у разі зміни меж або цільового використання земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. А отже, у разі відсутності домовленості сторін про його переукладання, договірні відносини щодо оренди земельної частки (паю) припиняються шляхом визнання судом вказаного договору розірваним. Обраний ПрАТ "АПК-Інвест" спосіб захисту, а саме визнання договору переукладеним, чинним законодавством не передбачений.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1, вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження із первісним позовом.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2019 року позов ПрАТ "АПК-Інвест" до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки задоволено частково. Визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, площею 4,3487 га, за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради за № 1107. У частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі переукладеним відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПрАТ "АПК-Інвест" про розірвання договору оренди земельної частки (паю) відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "АПК-Інвест" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 921,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні правові підстави для визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, площею 4,3487 га, за орендарем - ПрАТ "АПК-Інвест", оскільки відсутність відомостей про державну реєстрацію речового права позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує його права. Вимога про визнання переукладеним договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, зареєстрованого 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельної ділянки, на тих самих умовах не підлягає задоволенню з огляду на відсутність волевиявлення обох сторін договору оренди земельної частки (паю) на його переукладення або зміну.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено наявність визначених статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі" підстав для припинення договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 .
Постановою Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2019 року в частині визнання права оренди, відмови у задоволенні зустрічного позову, розподілу судових витрат скасовано і ухвалено нове рішення. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів від 22 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "АПК-Інвест", зареєстрований 30 березня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради за № 1107. Стягнуто з ПрАТ "АПК-Інвест" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з оплати судового збору за подання зустрічного позову і апеляційної скарги - 4 803,40 грн.
Апеляційний суд, приймаючи постанову, зазначив, що необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для розірвання договору оренди земельної частки (паю), та помилково визнав право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, площею 4,3487 га, за орендарем - ПрАТ "АПК-Інвест". Судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-127цс13. Проте волевиявлення власника земельної ділянки на переукладення договору відсутнє.
Окрім цього, суд першої інстанції, ухваливши рішення про визнання за орендарем права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003 площею 4,3487 га, порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
На думку апеляційного суду, після набуття ОСОБА_1 статусу власника земельної ділянки змінився предмет оренди і статус сторін договору оренди, відповідно апеляційний суд прийняв доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18 та постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 233/4198/18.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У березні 2020 року ПрАТ "АПК-Інвест" засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 03 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року у справі № 904/3558/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що апеляційний суд:
- не застосував до спірних правовідносин абзац другий розділу ІХ Перехідних положень Закону України "Про оренду землі";
- неправильно застосував статті 31, 32 Закону України "Про оренду";
- не врахував, що типовий договір, на який він посилається, не є актом вищої юридичної сили, що регулює правовідносини з оренди землі, а Законом України "Про оренду землі" не передбачено такої підстави для припинення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) як виділ земельної частки (паю) в натурі на місцевості та отримання державного акта на землю; згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, не допускається одностороння відмова від зобов`язання або його зміна; відмовляючись від своїх договірних зобов`язань щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю), ОСОБА_1 діяв недобросовісно по відношенню до орендаря ПрАТ "АПК-Інвест", що є порушенням доктрини заборони суперечливої поведінки; суд згідно зі статтею 5 ЦПК України відповідно до викладеної в позові вимоги особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 заявник звертає увагу, що апеляційний суд керувався не законом, а пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" - без врахування фактичних обставин справи, всіх наявних доказів у матеріалах справи та змісту положень статті 31, 32, абзацу другого розділу ІХ Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", статей 525, 526, 629 ЦК України, частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і висновків Верховного Суду в актуальній судовій практиці.
На думку позивача, апеляційним судом безпідставно здійснено посилання на статтю 13 ЦПК України, оскільки визнання права оренди - це ефективний спосіб захисту порушеного права ПрАТ "АПК-Інвест", що відповідає приписам статті 5 ЦПК України, статті 16 ЦК України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До Верховного Суду у квітні 2020 року засобами поштового зв`язку надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АПК-Інвест" з посиланням на пункт 5 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
У квітні 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест", у якому просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
У травні 2020 року ПрАТ "АПК-Інвест" звернулося до Верховного Суду із заявою про зупинення провадження у вказаній справі, в якій, посилаючись на те, що ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу, яка виникла у подібних правовідносинах, просить зупинити касаційне провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/3676/19.
У вересні 2020 року ПрАТ "АПК-Інвест" подало до Верховного Суду клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20).
Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест" від третьої особи на адресу Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 березня 2020 року касаційна скарга ПрАТ "АПК-Інвест" передана на розгляд судді-доповідачу Сердюку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 233/2636/19 із Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У квітні 2020 року матеріали справи № 233/2636/19 надійшли до Верховного Суду
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року № 2230/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 березня 2020 року касаційна скарга ПрАТ "АПК-Інвест" та матеріали справи № 233/2636/19 передані на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відмову у відкритті касаційного провадження та закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "АПК-Інвест", відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ "АПК-Інвест" про зупинення касаційного провадження та справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ "АПК-Інвест" підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 березня 2012 року між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 30 березня 2012 року в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради за № 1107, відповідно до якого позивачу в оренду строком на 20 років передана земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,86 умовних кадастрових гектарів.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди переукладається сторонами за договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Того ж дня сторони договору підписали акт прийому-передачі земельної частки (паю).
Відповідно до розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 07 травня 2018 року № 240 ОСОБА_1 - власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, із земель колективної власності КСП "Дружківський" виділена в натурі земельна ділянка з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, площею 4,3487 га. Право власності на земельну ділянку зареєстровано 18 травня 2018 року державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області за № 26251784, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель Миколайпільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру від 12 квітня 2019 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 травня 2019 року № 166139200.
18 травня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1422483900:44:000:0003, площею 4,3487 га, яка на підставі договору оренди земельної частки (паю) використовується ПрАТ "АПК-Інвест".
Протягом 2014-2018 років позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_1, що підтверджується копіями платіжних документів.
Листом від 02 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомив позивача про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості та припинення договору оренди земельної частки (паю), оскільки оброблятиме її самостійно.
Орендна плата, сплачена орендарем у розмірі 3 370,19 грн, повернута ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією № N0U4C3141M.
Нормативно-правове обґрунтування