Постанова
Іменем України
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 463/2377/16
провадження № 61-6682св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Смерековий-1", ОСОБА_2, |
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Василя Осиповича на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року у складі судді Стрепка Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Курій Н. М., Мельничук О. Я.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Смерековий-1", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про заміну сторони,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 2015 року між нею, Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Затишок 4" (далі - ОК "ЖБК "Затишок 4"), яке змінило назву на Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Смерековий-1" (далі - ОК "ЖБК "Смерековий-1"), та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" № 11.04.1.001.
01 грудня 2014 року між нею, ОСОБА_3, як власниками земельної ділянки, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатек" було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), згідно з яким метою надання в користування земельної ділянки є здійснення землекористувачем будівництва та подальшої експлуатації багатоквартирних житлових будинків, інших господарських будівель і споруд, необхідних для їх обслуговування.
Згідно з пунктом 4.2 вказаного договору в якості плати за земельну ділянку землекористувач передає власникам у власність квартири в новозбудованих будинках, загальна площа яких становить 7,4 % від загальної площі збудованого об`єкту.
На виконання вказаного договору (реалізацію отримати квартири), тобто плати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, укладено з ОК "ЖБК "Затишок 4" договір про сплату внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001.
Фактично від сплати таких внесків вона була звільнена через право отримати квартири в межах пункту 4.2 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).
Пунктом 1 оспорюваного договору визначено, що первісний учасник ОСОБА_1 уступає, а новий учасник ОСОБА_2 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань учасника за договором про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, з моменту набрання чинності договором.
Згідно з пунктом 2 зазначеного договору до ОСОБА_2 переходять всі права та обов`язки первісного учасника за пайовим договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а отже права кредитора щодо отримання квартири в майбутньому.
Вважає, що права, які випливають з договору суперфіцію, відповідно до положень статті 515 ЦК України нерозривно пов`язані з її особою.
Будь-яких коштів від ОСОБА_2 не отримувала, її волі на безоплатну передачу прав на отримання квартири теж не існувало на момент укладення договору.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001. Вказаний договір не містить будь-яких даних, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, як і не містить зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Позивачем не представлено належних і допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідя В. О. залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь В. О.подав касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 16 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 є платою перед ОСОБА_1 згідно з пунктом 4.2. договору від 01 грудня 2014 року.
Договір від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" нерозривно пов`язаний із договором про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) за реєстраційним номером 3873 від 01 грудня 2014 року (пункт 6.5 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)).
ОСОБА_1 не отримувала жодних грошових коштів від ОСОБА_2 за договором від 22 вересня 2015 року про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, як жодних коштів не отримував на розрахунковий рахунок і ОК "ЖБК "Затишок 4".
Аналізуючи відповідь ОК "ЖБК "Затишок 4" на адвокатський запит від 08 лютого 2017 року АО "Преюдиція", а також договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) за реєстраційним номером 3873 від 01 грудня 2014 року та договір від 22 вересня 2015 року про заміну сторони в договорі про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001, вбачається те, що ОСОБА_2 не вправі виконати вимоги пунктів 6.5, 8.2 договору, оскільки до останньої не перейшли права, а саме право власності та право розпорядження земельною ділянкою загальною площею 2,5590 га, якими наділена лише власник земельної ділянки ОСОБА_1, тому виконання обов`язків, передбачених зазначеними пунктами договору нерозривно пов`язано з особою ОСОБА_1 .
Надаючи відповідь на адвокатський запит ОК "ЖБК "Затишок 4" повністю підтримав позовні вимоги та усі фактичні обставини, які наведені ОСОБА_1, тому в силу положень статей 76, 82 ЦПК України визнав такі позовні вимоги.
Суди попередніх інстанцій не перевірили факт проведення розрахунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як і не перевірили чи перерахувала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 548 886 грн на розрахунковий рахунок ОК "ЖБК "Затишок 4", а також не надали оцінки письмовому доказу, а саме відповіді ОК "ЖБК "Затишок 4".
Також суди не врахували презумпцію невинуватості, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 61-4265св19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У червні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Огородник І. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що договір про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 не містить будь-яких даних про те, що він укладений на виконання договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, не містить будь-яких посилань чи відсилок до договору суперфіцію. Крім того, вказаний договір не породжує жодних зобов`язань для ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, оскільки у ньому відсутні відповідні положення про це.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не вправі виконати вимоги пунктів 6.5, 8.2 договору суперфіцію не заслуговують на увагу та є надуманими, оскільки ОСОБА_2 не набувала та не набула жодних прав та обов`язків за цим договором, в тому числі і обов`язків власника щодо передачі земельної ділянки кооперативам, які здійснювали будівництво.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання за договором про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 не є таким, що тісно пов`язане з особою кредитора.Судами попередніх інстанцій було детально проаналізовано відповідь на адвокатський запит та відхилено його, оскільки викладена у ньому інформація повністю спростовується змістом договору суперфіцію від 01 грудня 2014 року, договору про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001 та договору про заміну сторони в договорі про сплату внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4" від 22 вересня 2015 року № 11.04.1.001.
Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а зводяться тільки до власної інтерпретації позивачем наявних у справі доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Личаківського районного суду міста Львова.
18 травня 2020 року справа № 463/2377/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 грудня 2014 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 з одного боку та ТОВ "Мегатек" з іншого було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до пункту 1 якого власники надали, а землекористувач прийняв в строкове користування земельну ділянку загальною площею 2,559 га за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: 4610160300:06:001:0004.
Згідно з пунктом 4.2 договору в якості плати за земельну ділянку землекористувач передає власникам у власність квартири в новозбудованих будинках, загальна площа яких становить 7,4 % від загальної площі збудованого об`єкта будівництва. Право власності власників на вищезазначені квартири посвідчується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, виданими відповідним органом Реєстраційної служби міністерства юстиції України на ім`я власників безпосередньо після реєстрації декларації про готовність об`єкта будівництва до експлуатації. Землекористувач повинен надати власникам документи необхідні для реєстрації права власності на квартири.
Пункт 4.4 зазначеного договору передбачено, що подальша зміна порядку та розміру розрахунку (плати) за користування земельною ділянкою оформляється за взаємною згодою, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Передача квартир та надання послуг в рахунок плати за користування землею оформляється відповідними актами.
22 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і ОК "ЖБК "Затишок 4" було укладеного договір № 11.04.1.001 про сплату внесків у ОК "ЖБК "Затишок 4".
Відповідно до пункту 1.1 договору ЖБК зобов`язується організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в об`єкті будівництва, обумовлене цим договором і всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним договором для учасника.