Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 761/43075/18
провадження № 61-13253св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "ВТБ Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року у складі судді: Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д, Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ "ВТБ Банк" про визнання застави припиненою, припинення обтяження та виключення записів про накладення заборони відчуження.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 березня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (далі - АКБ "Мрія"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), та Українсько-російською фірмою "Ю.К.А.С." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ) було укладено кредитний договір № 23ВД, відповідно до умов якого останньому була надана відзивна відновлювальна кредитна лінія з правом конвертації в інші валюти з лімітом в сумі 2 400 000 доларів США, з подальшими змінами та доповненнями.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, між кредитором та позивачем, який діяв як майновий поручитель, 24 березня 2006 року було укладено договір застави № 23ВД-z/7, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С. О. та зареєстровано в реєстрі за № 627. У відповідності до умов даного договору, із внесеними в подальшому змінами і доповненнями, позивач передав відповідачу у заставу рухоме майно - транспортні засоби, а саме автомобілі:
1) марка: КАМАЗ модель 53212 реєстраційний № - НОМЕР_1 ; рік випуску - 1991: колір - зелений; тип - бортовий-с. Номер шасі НОМЕР_2 (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3, видане МРЕВ м. Харкова 20 квітня 2004 року);
2) марка: КАМАЗ модель 53212 реєстраційний № - НОМЕР_4 ; рік випуску - 1990; колір - сірий; ідентифікатор НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 ; тип - фургон-с (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_7, видане МРЕВ м. Харкова червня 2004 року);
3) марка: КАМАЗ модель 53212 реєстраційний № - НОМЕР_8 ; рік випуску - 1988; колір - синій; шасі № НОМЕР_9 ; тип - контейнеровоз (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_10 , видане МРЕВ м. Харкова 12 травня 2004 року);
4) марка: ПП; реєстраційний № - НОМЕР_11 ; рік випуску - не встановлений; колір - синій; ідентифікатор НОМЕР_12 ; тип - н/причіп - контейнеровоз-е (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_13, видане МРЕВ м. Харкова 12 травня 2004 року);
5) марка СЗАП модель 8355, реєстраційний № - НОМЕР_14 ; рік випуску - 1990; колір - зелений; шасі № НОМЕР_15, тип - причіп бортовий (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_16 , видане МРЕВ м. Харкова 12 травня 2004 року);
6) марка ГКБ модель 8350, реєстраційний № - НОМЕР_17 ; рік випуску - 1987; колір - синій: шасі № НОМЕР_18, тип - причіп вант. борт. тент, (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_19, видане МРЕВ м. Харкова 14 січня 2004 року).
Оскільки юридичну особу позичальника Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ було ліквідовано на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 23 липня 2015 року та внесено державним реєстратором 04 серпня 2015 року відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи, основне зобов`язання за кредитним договором № 23ВД від 24 березня 2006 року в силу пункту першого частини 1 статті 593 ЦК України вважаться припиненим. У зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури особи позичальника, а також враховуючи ту обставину, що відповідач як кредитор пропустив встановлені законом строки для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставне майно, позивач вважав припиненою заставу за вищевказаним договором з підстав втрати відповідачем права на предмет застави та можливості захисту суб`єктивного права за її рахунок. Відтак, позивач з метою захисту свого права на вільне володіння майном, що було передано відповідачу в заставу, змушений був звернутися до суду із даним позовом, відповідно до вимог якого просив визнати припиненою заставу за укладеним між сторонами договором застави № 23ВД-z/7 від 31 березня 2006 року, припинити обтяження та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис про накладення заборони відчуження на заставне майно. Також, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що відповідач не пред`являв до нього позову про звернення стягнення на предмет застави як до ліквідації особи позичальника, так і після внесення відповідного запису до Реєстру про його припинення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення мотивовано тим, що сам по собі факт припинення юридичної особи позичальника, виконання зобов`язань якого було забезпечено заставою не може слугувати підставою для припинення застави на підставі положень пункту першого частини 1 статті 28 Закону України "Про заставу", пункту першого частини 1 статті 593, частини 1 статті 609 ЦК України, оскільки в силу вимог цивільного законодавства зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому на переконання суду будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось не виконаним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції вказаної постанови.
Постанова суду мотивована тим, що факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання ліквідованим позичальником основного зобов`язання за цим договором, не є підставою для припинення договору застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов`язання, та звільнення заставодавця від відповідальності перед кредитором.
Крім того зазначав, що за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду в іншому судовому провадженні про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки позичальник був ліквідований на підставі ухвали господарського суду, про що 04 серпня 2015 року до Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців було внесено запис № 14801170015019226, тому основне зобовʼязання за кредитним договором № 23ВД від 24 березня 2006 року припинилось у звʼязку з ліквідацією позичальника.
З припиненням основного зобовʼязання через ліквідацію позичальника за кредитним договором припинилася і застава за договором застави на підставі пункту першого частини 1 статті 593 ЦК України та пункту першого частини 1 статті 28 Закону України "Про заставу".
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/4435/18, постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням і його виключення із реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.
Кредитор не предʼявив позову до заставодавця ні до, ні після виключення боржника з єдиного державного реєстру.
Тому, оскільки позичальник Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВбуло виключене з реєстру 04 серпня 2015 року, а ПАТ "ВТБ-Банк" взагалі не пред`явив позов до заставодавця ОСОБА_1, тому забезпечувальне зобов`язання за договором застави припинилося на підставі пункту 1 частин 1, 4 статті 593 ЦК України та пункту першого частини 1 статті 28 Закону України "Про заставу".
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що є підставою для скасування рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Крім того, скаржник зазначав, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 березня 2006 року закінчився 23 березня 2009 року, і відповідно до статей 257, 261 ЦК України саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності не тільки для звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, а й з позовом про звернення стягнення на заставне майно.
Первісний кредитор АКБ "Мрія" та його правонаступник ВАТ "ВТБ Банк" з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 31 березня 2006 року із відповідними змінами та доповненнями не звертався.
ПАТ "ВТБ-Банк" пропущена позовна давність на звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на заставне майно, і, відповідно, ПАТ "ВТБ-Банк" втратив права на предмет застави та втратив можливість захисту субʼєктивного права за рахунок застави.
Отже, судами порушено пункт пʼятий частини 1 статті 28 Закону України "Про заставу", що є підставою скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового про задоволення позову.
Також зазначав, що наданий відповідачем лист-вимога від 01 лютого 2012 року не відповідає положенням Закону України "Про заставу", оскільки ОСОБА_1 не є поручителем, а є заставодавцем на підставі договору застави від 31 березня 2007 року.
Законодавство не передбачає обовʼязок заставодавця погашати заборгованість за кредитним договором. Тим більше, що в даному випадку сума заборгованості набагато перевищує вартість заставленого майна. Отже, примушування заставодавця до погашення заборгованості в даному випадку є порушенням прав заставодавця.
Таким чином, вказаний лист-вимога від 01 лютого 2012 року не відповідає положенням Закону України "Про заставу", тому не може розглядатись як вимога про виконання зобовʼязань за договором застави.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ "ВТБ Банк" просило в задоволенні скарги відмовити, рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
АТ "ВТБ Банк" вказувало, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договорів іпотеки/застави, які укладено для забезпечення виконання кредитних договорів боржником.
Крім того, посилання у касаційній скарзі на те, що АТ "ВТБ Банк" не предʼявив до заставодавця відповідний позов ані до, ані після виключення боржника з єдиного державного реєстру. Однак, судом апеляційної інстанції було встановлено та досліджено копію листа-вимоги від 01 лютого 2012 року, яка була направлена банком на адресу позивача, в якій повідомлялось про наявність порушення Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С" -ТОВ зобов`язання за кредитним договором, що забезпечувався заставою позивача. Даною письмовою вимогою банк повідомив майнового поручителя про ініціювання звернення стягнення на предмет застави.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 24 березня 2006 року між АКБ "Мрія" та Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ було укладено кредитний договір № 23ВД, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в сумі 2 400 000 доларів США у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в інші валюти, із встановленим строком користування по 23 березня 2009 року з сплатою 15 % річних (а. с. 5).
У відповідності до положень п.п. 4.1, 4.5 даного договору, Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ зобов`язана була повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, що визначені договором. Також, позичальник взяв на себе обов`язок повністю повернути кредит, сплатити плату за користування та управління зобов`язанням по кредиту, незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, зокрема у випадку реорганізації або ліквідації позичальника.
Для забезпечення виконання Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ взятих на себе зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 31 березня 2006 року між АКБ "Мрія" та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 23ВД-z/7, відповідно до умов якого останній як заставодавець передав банку в заставу рухоме майно - транспортні засоби:
А) марка: КАМАЗ модель 53212 реєстраційний № - НОМЕР_1 ; рік випуску - 1991: колір - зелений; тип - бортовий-с. Номер шасі НОМЕР_2 (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_3, видане МРЕВ м. Харкова 20 квітня 2004 року);
Б) марка: КАМАЗ модель 53212 реєстраційний № - НОМЕР_4 ; рік випуску - 1990; колір - сірий; ідентифікатор НОМЕР_5 шасі № НОМЕР_6 ; тип - фургон-с (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_7, видане МРЕВ м. Харкова червня 2004 року);
В) марка: КАМАЗ модель 53212 реєстраційний № - НОМЕР_8 ; рік випуску - 1988; колір - синій; шасі № НОМЕР_9 ; тип - контейнеровоз (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_10 , видане МРЕВ м. Харкова 12 травня 2004 року);
Г) марка: ПП; реєстраційний № - НОМЕР_20 ; рік випуску - не встановлений; колір - синій; ідентифікатор НОМЕР_12 ; тип - н/причіп - контейнеровоз-е (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_13, видане МРЕВ м. Харкова 12 травня 2004 року);
Ґ) марка СЗАП модель 8355, реєстраційний № - НОМЕР_14 ; рік випуску - 1990; колір - зелений; шасі № НОМЕР_15, тип - причіп бортовий (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_16 , видане МРЕВ м. Харкова 12 травня 2004 року);
Д) марка ГКБ модель 8350 реєстраційний № - НОМЕР_17 ; рік випуску - 1987; колір - синій: шасі № НОМЕР_18, тип - причіп вант. борт. тент. (реєстраційний документ - свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_19, видане МРЕВ м. Харкова 14 січня 2004 року) (а. с. 6).
З доданих до позовної заяви копій договорів № 1 від 07 червня 2007 року, № 2 від 22 жовтня 2007 року, № 3 від 02 червня 2008 року та № 4 від 28 листопада 2008 року про внесення змін та доповнень до вищевказаного договору застави вбачається, що ОСОБА_1 та ВАТ ВТБ "Банк", яке є правонаступником АКБ "Мрія", неодноразово вносились зміни до зазначеного вище договору застави (а. с. 7, 8, 9, 10).
Зокрема, у відповідності до договору № 4 про внесення змін та доповнень до договору застави № 23ВД-z/7 від 31 березня 2006 року, сторони змінили виклад забезпеченого заставою основного зобов`язання, де вказано, що цим договором забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором № 23ВД від 24 березня 2006 року, згідно якого заставодержатель надав кредит в сумі 2 500 000 доларів США на строк до 29 жовтня 2009 року та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом: в розмірі 13 % річних з 19 жовтня 2007 року по 29 травня 2008 року включно; в розмірі 16 % річних, починаючи з 30 травня 2008 року; в розмірі 17 % річних, починаючи з 01 листопада 2008 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2015 року, що була постановлена судом господарської юрисдикції за результатами розгляду справи № 922/3639/13 за заявою ПАТ "ВТБ Банк" до Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ про визнання банкрутом, затверджено звіт про здійснення та відшкодування витрат по ліквідаційній процедурі, звіти ліквідатора та ліквідаційний баланс, та, відповідно, ліквідовано юридичну особу Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ (а. с. 11-15).
Зі змісту описової частини вищевказаної ухвали вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року кредитором банкрута серед інших визнано ПАТ "ВТБ Банк" на суму 5 592 986,69 грн.
04 серпня 2015 року державним реєстратором було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи позичальника Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВ (а. с. 16-17).
Як вбачається із наданої суду копії листа-вимоги від 01 лютого 2012 року, яка була направлена ПАТ "ВТБ Банк" на адресу позивача, банк повідомляв ОСОБА_1 про наявність порушення Українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." - ТОВзобов`язання за кредитним договором, що забезпечувався заставою позивача. Даною письмовою вимогою банк повідомив майнового поручителя, який також виступав у даних правовідносинах фінансовим поручителем, про ініціювання звернення стягнення на предмет застави (а. с. 85, 86).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.