Постанова
Іменем України
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 308/1960/17
провадження № 61-5200 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Дрюченко Олександр Сергійович,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року
у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 08 вересня 2015 року, укладеним між ним та ОСОБА_2, від імені якого на підставі
довіреності діяв ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міськрайонного округу Кузьо Г. В., зареєстровано в реєстрі
за № 1124, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 вересня 2015 року
№ 43492881.
Вказував, що згідно з даними будинкової книги та довідки виконавчого комітету Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 12 грудня 2016 року № 2842 за вказаною адресою залишився зареєстрованим ОСОБА_2, який відповідно до пункту 9 вказаного договору купівлі-продажу зобов`язувався знятися з реєстрації особисто та передати будинок покупцеві до 25 листопада 2015 року.
Разом з цим,взяте на себе зобов`язання продавець не виконав та не знявся з реєстраційною обліку за вказаною адресою, що порушує його законне право, як власника, вільно володіти, користуватися та розпоряджатися
своїм майном. При цьомуОСОБА_2 не є членом його сім`ї
та не перебуває з ним у сімейних відносинах.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати
ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаним житловим будинком та виселити його без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 10 жовтня 2019 року у складі судді Бедя В. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перехід права власності на квартиру до ОСОБА_1 не є безумовною підставою
для виселення ОСОБА_2 із житлового будинку без надання йому
іншого житла для проживання. Позивач, купуючи спірне житло
у відповідача, знав про проживання у ньому останнього, який є особою похилого віку, іншого житла він не має та набув охоронюване законом право на мирне володіння майном у законний спосіб, не виявив розумну дбайливість про його інтереси та не з`ясував, чи відмовляється відповідач від свого права користування житловим приміщенням.
При цьому нормами ЦК України і ЖК Української РСР не передбачена можливість виселення особи без надання іншого житлового приміщення,
а відповідач у випадку виселення буде позбавлений житла, що може становити загрозу його життю.
Суд послався на прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання балансу інтересів та пропорційності у позбавленні права користування житлом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Дрюченка О. С., задоволено.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 10 жовтня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та виселено його без надання іншого житлового приміщення.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що право власності
на спірний житловий будинок позивачем набуто правомірно, його право власності оформлено та зареєстровано у встановленому законом порядку. При цьому законність набуття позивачем права власності встановлено судовими рішеннями, які набули законної сили (справа № 308/4453/16-ц).
За таких обставин, припинення права власності на житло має наслідком припинення права користування житлом у колишнього власника та членів його сім`ї.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що на час розгляду справи
у власності сім`ї відповідача перебувало інше житло (квартира), яку його дружина (за нотаріальною згодою відповідача) відчужила 07 жовтня
2019 року, тобто після пред`явлення цього позову.
Таким чином, виселення відповідача із спірного житлового будинку,
який останній добровільно відчужив, маючи у власності інше помешкання,
за обставин цієї справи є пропорційним заходом, спрямованим на захист права власності позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року й залишити
в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 10 жовтня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху для усунення її недоліків, а саме: запропоновано уточнити касаційну скаргу
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно
до частини другої статті 389 ЦПК України та подати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги, а також копії скарги
та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 308/1960/17 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської
області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2020 року клопотання
ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року задоволено.
Зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду
від 11 лютого 2020 року у частині виселення ОСОБА_2 із житлового будинку
АДРЕСА_1 до закінчення касаційного провадження.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової
справи між суддями від 12 листопада 2020 року справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, не застосував
до спірних правовідносин статтю 109 ЖК Української РСР та не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження
№ 14-317цс18). При цьому вказує, що норми ЦК України не регулюють порядок виселення громадян.
Крім того, він не продавав спірний житловий будинок та земельні ділянки,
а по даному факту здійснюється кримінальне провадження. Вважає судові рішення у справі № 308/4453/16-ц, де йому було відмовлено
у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельних ділянок, незаконними
та зазначає, що іншого житла не має, а тому його виселення без надання іншого житлового приміщення є неправомірним.
Посилаючись на статтю 8 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, вказує, що апеляційний суд не врахував принцип пропорційності у справах про виселення та допустив втручання від імені держави у його право на мирне володіння своїм майном.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Дрюченка О. С., в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Посилається на преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями
у справі № 308/4453/16-ц, та відповідну судову практику Верховного Суду.
Крім того, у липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Дрюченка О. С., про закриття касаційного провадження
на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Заява мотивована тим, що правовий висновок щодо застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження
№ 14-317цс18) та на який посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами
у справі, яка переглядається.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного
Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної
інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам
та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну
ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності
не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового
будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування
та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому
числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник
вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.