Постанова
Іменем України
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 297/1776/19
провадження № 61-9145св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру
у Закарпатській області на постанову Закарпатського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Джуга С. Д., Кожух О. А, від 18 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведення позапланової перевірки з питань дотримання земельного законодавства встановлено, що рішенням 19 сесії 21 скликання Берегівської районної ради Закарпатської області від 25 березня 1994 року громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану на території Варіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, площею 2 га для ведення селянського (фермерського) господарства.
На підставі цього рішення ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЗК № 001-22039 на право постійного користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а спадщина на вказану земельну ділянку площею 2 га ніким не оформлена. Під час виїзду на місце розташування земельної ділянки землевпорядником Варіївської сільської ради Варга Т. Т. надано копію акту обстеження земельної ділянки № 3
від 25 квітня 2019 року із зазначенням інформації про проведення робіт по посіву злакових культур ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що земельна ділянка площею 2 га, що знаходиться на території Варіївської сільської ради Берегівського району за межами населеного пункту, незаконно використовується ОСОБА_1 та не підлягає успадкуванню спадкоємцями ОСОБА_1., тобто самовільно зайнята ОСОБА_1 і підлягає поверненню у власність держави.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зобов`язати
ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2 га, яка розташована на території Варіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, до земель державної власності, в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності. Суд вважав, що оскільки з 01 січня
2013 року внесено зміни до законодавства, якими надано позивачу повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, то строк позовної давності сплив 01 січня 2016 року, тоді як з цим позовом позивач звернувся лише у вересні 2019 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області задоволено частково.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2019 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважав, що в задоволенні позову необхідно відмовити за його необґрунтованістю, а не за спливом позовної давності, оскільки право постійного користування земельною ділянкою належить до тих прав, які можуть бути успадковані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 297/1776/19-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, зокрема висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові 20 листопада 2019 року у справі
№ 368/54/17-ц.
Зазначає, що апеляційним судом застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові 20 листопада 2019 року у справі
№ 368/54/17-ц, щодо земельних ділянок, наданих на підставі державного акту про постійне користування земельною ділянкою, а не на підставі державного акту про право на довічне успадковане володіння. При цьому апеляційним судом ототожнено поняття "право постійного користування земельною ділянкою" і "право довічного успадкованого володіння".
Звертає увагу, що у розглядуваній справі мова йде про незаконне використання земельної ділянки відповідачем, яка належала його померлому батькові на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а в справі № 368/54/17-ц спір виник щодо земельних ділянок, наданих на підставі державного акту про право на довічне успадковане володіння.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням 19 сесії 21 скликання Берегівської районної ради Закарпатської області від 25 березня 1994 року ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку, яка розташована на території Варіївської сільської ради Берегівського району, площею 2 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства.
На підставі вказаного рішення було виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЗК № 001-22039 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянкою за № 19 від 23 червня 1994 року.
Відповідно до листа Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області № 01/105-23-25 від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадщину на земельну ділянку площею 2 га ніким не оформлено.
В ході обстеження спірної земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Вари, урочище Попчере, в контурі 581, землевпорядником Варіївської сільської ради Варга Т. Т. встановлено, що на спірній ділянці
ОСОБА_1 проводить роботи по посіву злакових культур, про що складено акт обстеження № 3 від 25 квітня 2019 року.
24 травня 2019 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області Мельником В. В. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 501-ДК/578/АП/09/01/-19, в якому із посиланням на постанову Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року в справі
№ 6-3113цс15 зроблено висновок про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.