Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 522/22473/15-ц
провадження № 61-11434св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Компанія з обмеженою відповідальністю компанія САДІРА,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія". ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2015 року Компанія з обмеженою відповідальністю компанія САДІРА (далі - КОВК САДІРА, компанія) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Аркадія" (далі - ТОВ "Альфа-Аркадія", товариство), ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинків, які укладені між ТОВ "Альфа-Аркадія" та ОСОБА_1 , посвідчені 20 лютого 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Дєордієвою І. В., та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про право власності.
На обґрунтування позовних вимог компанія посилалася на невідповідність спірних договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна положенням чинного законодавства України та статуту ТОВ "Альфа-Аркадія", оскільки КОВК САДІРА є єдиним учасником ТОВ "Альфа-Аркадія", яке до 2013 року було власником спірного нерухомого майна. У 2013 році директор ТОВ "Альфа-Аркадія" ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_1 договори
купівлі-продажу вказаних об`єктів нерухомості чим, на думку позивача, протиправно позбавила очолювану нею юридичну особу права власності на об`єкти нерухомого майна, оскільки не мала повноважень на укладання оспорюваних правочинів.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звертаючись до суду з вимогами про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки він мав звертатися до суду із вимогами про витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння. Крім того, зазначив, що відсутні правові підстави для визнання договорів купівлі продажу недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 травня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дєордієвою І. В. 20 лютого 2013 року за № 686, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 182833. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дєордієвою І. В. 20 лютого 2013 року за № 690, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183095. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та ОСОБА_1, посвідчений 20 лютого 2013 року приватним нотаріусом Дєордієвою І. В. 20 лютого 2013 року за № 698, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183559. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений між ТОВ "Альфа-Аркадія" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дєордієвою І. В. 20 лютого 2013 року за № 694, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності від 20 лютого 2013 року № 183559.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність у матеріалах нотаріальних справ рішень загальних зборів ТОВ "Альфа-Аркадія" про надання попередньої згоди директору товариства на укладення спірних правочинів підтверджує той факт, що необхідна для укладення таких правочинів згода загальних зборів товариства не надавалась, у зв`язку з чим спірні правочини були укладені директором ТОВ "Альфа-Аркадія" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також без вільного волевиявлення уповноваженого органу продавця - загальних зборів ТОВ "Альфа-Аркадія", що є порушенням вимог статей 92, 145, частин другої та третьої статті 203 ЦК України та відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на час укладення оскаржуваних правочинів у ОСОБА_2, яка діяла від імені ТОВ "Альфа-Аркадія", були відсутні повноваження.
Позивач не оскаржував договори купівлі-продажу, укладені у 2007 році ТОВ "Альфа-Аркадія" в особі директора ОСОБА_2, та вважав набуття товариством права власності на нерухоме майно правомірним. Крім того, протоколом загальних зборів № 3 від 15 травня 2007 року підтверджено повноваження ОСОБА_2, що свідчить про наявність у останньої достатньої кількості прав та обов`язків на укладення правочинів. Посилання апеляційного суду щодо його формальної участі у спірних договорах купівлі-продажу є лише припущенням. Він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а тому суд незаконно позбавив його права власності. Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою клопотання його представника про відкладення розгляду справи та ухвалив рішення без його участі.
У вересні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому КОВК САДІРА просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди встановили, що КОВК САДІРА є єдиним учасником ТОВ "Альфа-Аркадія" та відповідно до статуту товариства має право приймати рішення щодо управління його справами (т. 1, а. с. 31-49).
31 травня 2007 року відповідно до умов договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Тиквенко М. О. за реєстровими номерами 2777, 2774, ТОВ "Альфа-Аркадія" придбало у власність будинок та земельну ділянку площею 0,0495 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 27-28, 153-154).
20 лютого 2013 року ТОВ "Альфа-Аркадія" в особі її директора ОСОБА_2 уклало оскаржувані договори купівлі-продажу земельних ділянок та будинків, що були посвідчені приватним нотаріусом Дєордієвою І. В. за № № 686, 690, 698, 694, відповідно до яких право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна передано ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 1, 88-89, 90-91, 181).
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на час звернення з цим позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підвідомчість господарських справ була установлена статтею 12 ГПК України (у зазначеній вище редакції), за змістом пункту 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.