ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа №363/2667/17
адміністративне провадження №К/9901/23775/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бужак Н.П. (головуючий), суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М. у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;
1.2 зобов`язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення та встановити статус інваліда війни, а також видати відповідне посвідчення встановленого зразку.
2. Вишгородський районний суд Київської області постановою від 1 листопада 2017 року позов задовольнив частково.
Визнав дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.
Зобов`язав Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.
3. Київський апеляційний адміністративний суду постановою від 16 січня 2018 року, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони справа не містить, поряд із цим відсутнє також документальне підтвердження участі позивача у таких формуваннях, що є обов`язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Крім того, позивачем не доведено, що характер виконуваних позивачем робіт відносився до завдань Цивільної оборони.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується копією посвідчення Серія НОМЕР_1 від 30 листопада 2014 року.
4.2 Відповідно до копії витягу із Акту огляду у МСЕК до довідки Сер. КИО-I №172941 позивачу була встановлена довічно ІІ група інвалідності з 1 вересня 2002 року.
4.3 30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив встановити йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
4.4 Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області листом від 30 червня 2017 року №2795, відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви посилаючись на те, що соціальний захист населення встановлює статус інваліда війни на підставі довідки, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області і містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
5.1. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Вважає, що відповідач безпідставно вимагає документальне підтвердження, саме, його участі у формуваннях цивільної оборони.
6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
11. Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ.