ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2020 року
Київ
справа №357/14346/17
адміністративне провадження №К/9901/56031/18
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Калашнікової О. В., Коваленко Н. В., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І., Ханової Р. Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення в частині, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 (суддя - Ярмола О. Я.) і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 (колегія суддів у складі: Вівдиченко Т. Р., Беспалова О. О., Губської Л. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" звернулося до суду з позовом до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 2.3 рішення від 11.07.2017, прийнятого на ХІХ сесії VІІ скликання Узинської міської ради Білоцерківського району "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 11.07.2017 на дев`ятнадцятій сесії сьомого скликання Узинської міської ради Білоцерківського району прийняв рішення "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Узин". Пунктом 2.3 даного рішення було затверджено Положення про встановлення плати за землю, зокрема, ставка земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання встановлюється у розмірі 12 % від їх нормативної грошової оцінки. Позивач вважає, що дії відповідача та оскаржуване рішення в цій частині є незаконними, такими, що порушують права позивача, оскільки суперечать пункту 271.2 статті 271 Податкового Кодексу України, яким встановлено спеціальний порядок набрання чинності рішень рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 2.3 рішення від 11.07.2017, прийнятого на ХІХ сесії VІІ скликання Узинської міської ради Білоцерківського району "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік".
Судові рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення відповідача від 11.07.2017 № 19-118/2017 є регуляторним актом, але, оскільки його не було офіційно оприлюднено в друкованих засобах масової інформації (далі - ЗМІ), тобто не доведено до відома населення у порядку, передбаченому законодавством, таке рішення є незаконним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позову. Указує на те, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення факту оприлюднення оскаржуваного рішення місцевої ради на її офіційному вебсайті, чим було дотримано вимогу щодо оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів, передбачену Податковим кодексом України.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Юрченко В. П. (судді-доповідача), Васильєвої І. А., Пасічник С. С. від 08.08.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018.
Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.06.2020 дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.05.2020 у справі № 809/276/18 та відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив передати справу № 357/14346/17 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Ханову Р.Ф., суддів Бевзенка В. М., Калашнікову О. В., Коваленко Н. В., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І. для розгляду судової справи № 357/14346/17.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.06.2020 № 1063/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 357/14346/17 у зв`язку з виведенням зі складу об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду судді Бевзенка В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 19.06.2020 № 9), який входить до складу суддів об`єднаної палати у справі № 357/14346/17 (провадження № К/9901/56031/18).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Ханову Р. Ф., суддів Калашнікову О. В., Коваленко Н. В., Мельник-Томенко Ж. М., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І. для розгляду судової справи № 357/14346/17.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 № 1084/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 357/14346/17 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 24.06.2020 ухвали № К/9901/56031/18 про відведення суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду - Ханової Р. Ф. (судді-доповідача) та суддів Калашнікової О. В., Коваленко Н. В., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І. від розгляду матеріалів касаційної скарги Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі № 357/14346/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Калашнікову О. В., Коваленко Н. В., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І., Ханову Р. Ф. для розгляду судової справи № 357/14346/17.
Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 30.11.2020 зазначену адміністративну справу призначила до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у справі № 357/14346/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення в частині.
Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2020 справу № 357/14346/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення в частині, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати став неоднаковий підхід до застосування норм права до подібних правовідносин колегіями суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Так, питання правомірності застосування органом місцевого самоврядування положень Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" до свого рішення про встановлення ставок місцевих податків вже розглядалося колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 766/10437/17 (касаційне провадження № К/9901/63116/18). Колегія суддів у постанові від 09.07.2019, з посиланням на Закон України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" та Закон України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", вказала на відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.03.2017 № 169 "Про внесення змін до рішення Антонівської селищної ради від 30.06.2015 № 705 "Про внесення змін і доповнень до рішення Антонівської селищної ради від 07.07.2011 № 116 "Про податок на майно", зі змінами і доповненнями щодо визначення ставок податку", оскільки до вказаного рішення відповідача не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Окрім того, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі № 460/2565/18 (касаційне провадження № К/9901/11552/19) указала, що прийняття Закону від 20.12.2016 № 1791-VIII, яким внесені зміни до Податкового кодексу України в частині порядку прийняття та оприлюднення органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів (незастосування підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України щодо офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року рішення про встановлення місцевих податків та зборів, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін) є правомірним, таким, що узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, та є "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи.
Водночас у постанові від 04.05.2020 у справі № 809/276/18 (касаційне провадження № К/9901/803/19) колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення. З урахуванням тієї обставини, що оспорюване рішення було розміщено на дошці оголошень та на офіційному сайті сільради, але не було опубліковане в засобах масової інформації в порядку, визначеному законодавством, суд дійшов висновку, що таке рішення є нечинним.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на території Узинської міської ради використовує земельні ділянки на праві постійного користування та орендна плата за використання земельних ділянок була встановлена на рівні 1% від нормативно-грошової оцінки землі згідно рішення Узинської міської ради від 31.12.2014 № 31-340.
11.07.2017 Узинська міська рада на XIX сесії VII скликання прийняла рішення за № 19-118/2017 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Узин на 2018 рік" яким серед іншого, було затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Узин на 2018 рік (додаток № 2.3), яке було оприлюднено на офіційному вебсайті ради.
Відповідно до п. 4.4 Положення Узинською міською радою було встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) в розмірі 12 (дванадцяти) відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Уважаючи, що спірне рішення відповідача не було належним чином та в строки, передбачені законодавством, офіційно оприлюднено у друкованих засобах масової інформації та доведено до відома платників податку, позивач звернувся до суду із цим позовом, який був задоволений.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Частиною першою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Пунктами 24, 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частинами п`ятою та одинадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Частиною другою статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного вебсайту така інформація оприлюднюється на вебсайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з частиною дванадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Приписами статті 1 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Статтею 22 Закону України від 23.09.1997 № 539/97-ВР "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.
Частиною четвертою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Частиною третьою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" установлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.
Відповідно до Указу Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію.
Відповідно до Указів Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" та від 17.05.2001 № 325 "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади" з метою поліпшення умов для розвитку демократії, реалізації громадянами конституційних прав на участь в управлінні державними справами і на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності та відкритості діяльності цих органів, постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3 затверджено Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади (далі - Порядок).
Пунктами 1, 2 Порядку передбачено, що оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі. Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється шляхом, зокрема, розміщення і постійного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та цього Порядку на офіційних вебсайтах (вебпорталах).
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Верховний Суд вже розглядав справу з аналогічними правовідносинами і в постанові від 04.05.2020 у справі № 809/276/18 висловив правову позицію, відповідно до якої на законодавчому рівні закріплена чітка процедура розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування власних регуляторних актів, зокрема й обов`язок оприлюднювати їх для можливості набрання ними чинності та подальшого застосування виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством. Відповідальність за додержання порядку офіційного оприлюднення покладається на орган, що видав регуляторний акт, оскільки відповідно до статті 57 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Отже, суд дійшов висновку, що законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення. З урахуванням тієї обставини, що оспорюване рішення було розміщено на дошці оголошень та на офіційному сайті сільради, але не було опубліковане в засобах масової інформації в порядку, визначеному законодавством, суд дійшов висновку, що таке рішення є нечинним.