1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 808/5315/14

касаційне провадження № К/9901/8869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі у тексті - СДПІ ОВП у м. Запоріжжі, Інспекція) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2014 (суддя - Максименко Л.Я.) та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український граніт" (далі у тексті - ПАТ "Укрграфіт", Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі МГУ Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2014 № 0000414610, № 0000424610, № 0000434610, № 0000444610,



У С Т А Н О В И В:



21.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Український графіт" звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000414610 від 12.08.2014 (форма "В4"), № 0000424610 (форма "В1"), № 0000434610 (форма "П"), № 0000444610 (форма "Р").



Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що сам по собі акт перевірки органів державної податкової служби контрагентів постачальника та висновки про те, що під час проведення перевірки не підтвердився факт реального здійснення господарських операцій з його окремими контрагентами не є доказами фіктивності поставки товару ПАТ "Укрграфіт". Зазначив також, що укладений між ПАТ "Укрграфіт" та його контрагентом договір не є нікчемним відповідно до закону, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним, а обов`язки за договором повністю виконані сторонами, для підтвердження чого податківцям надавався повний пакет документів (податкові накладні, акти передачі-приймання природного газу, докази транспортування газу кінцевому споживачу, докази оплати тощо).



Відповідач у письмових запереченнях від 10.09.2014 № 4867/10 зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Укрграфіт" щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах ПАТ "Укрграфіт" з платником податків ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" за період січень, квітень 2013 року було встановлено, що операції не мали реального господарського характеру. На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.06.2014 № 488/3-22-08/38038769 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" зроблено висновок про не підтвердження отримання товару від контрагента - постачальника ТОВ "Євро-Тек 2011" та подальший факт його реалізації на ПАТ "Український графіт". На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.



Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 38038769) за перше півріччя 2013 року.



Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.



Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000414610 від 12.08.2014 (форма "В4"), № 0000424610 (форма "В1"), № 0000434610 (форма "П"), № 0000444610 (форма "Р").



Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.



У доводах касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена відповідними доказами, а подані платником первинні документи не містять відомостей про безпосередніх учасників господарських операцій. Стверджує, що фактично спірні товари постачалися позивачеві через комісіонера ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" від комітента - ТОВ "Євро-Тек 2011", яке не має ознак реального суб`єкта господарювання.



Представник позивача у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останнього заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, вважає обґрунтованими та законними.



Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.05.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.



Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).



Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.



Верховний Суд ухвалою від 30.11.2020 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 01.12.2020.



Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.



Верховний Суд допускає заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.



Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.



Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень № 386 та № 387 від 07.07.2014, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та відповідно до наказу СДПІ ОВП у м. Запоріжжі (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС) від 07.07.2010 № 364 Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Український графіт" щодо дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах ПАТ "Український графіт" із платником податків ТОВ "УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ" за період січень, квітень 2013 року, про що складено акт від 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204.



Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 14.1.27 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за період: перший квартал 2013 року завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 066 010, 00 грн; підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за період: перше півріччя 2013 року у сумі 526 017, 00 грн; підпункту 14.1.18, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, розділу IV "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, завищено суму податкового кредиту та від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за період: січень, квітень 2013 року, на загальну суму податку на додану вартість 553 703, 00 грн, в т.ч. по періодам: за січень 2013 року на суму 413 202, 00 грн; за квітень 2013 року на суму 140 501, 00 грн; завищено суму бюджетного відшкодування за період лютий, травень 2013 року, на загальну суму податку на додану вартість 553 703, 00 грн, в т.ч. по періодам: за лютий 2013 року на суму 413 202, 00 грн; за травень 2013 року на суму 140 501, 00 грн.



На підставі акту перевірки 30.07.2014 № 248/28-04-46-10/00196204 контролюючим органом прийняті: податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000434610 (форма "П"), яким ПАТ "Укрграфіт" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: І квартал 2013 року на 2 066 010, 00 грн; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000444610 (форма "Р"), яким ПАТ "Укрграфіт" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 789 025, 50 грн та зобов`язано сплатити суми грошового зобов`язання з податку на прибуток: 526 017, 00 грн за основним платежем та 263 008, 50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000414610 (форма "В4"), яким ПАТ "Укрграфіт" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 553 703, 00 грн за січень 2013 року та квітень 2013 року; податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 № 0000424610 (форма "В1"), яким ПАТ "Укрграфіт" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого у рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 553 703, 00 грн за лютий 2013 року, травень 2013 року, та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 553 703, 00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 276 851, 50 грн.



Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішенням від 12.08.2014 № 0000414610, № 0000424610, №0000434610 та № 0000444610 ПАТ "Укрграфіт" звернулось до суду.



У контексті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з наступного.



Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.



Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).



Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.



Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.



За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.



Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.



Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.



Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).



Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.



У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.



Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.



За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.



Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.



Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.


................
Перейти до повного тексту