ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа №522/22271/16-а
провадження №К/9901/32144/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 (головуючий суддя Бітов А.І., судді Ступакова І.Г., Лук`янчук О.В.)
у справі № 522/22271/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради
про визнання незаконними рішення та дій,
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому просив суд:
- поновити ОСОБА_1 строк для подання адміністративного позову до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та дій щодо демонтажу некапітального пункту роздрібної торгівлі (тимчасової споруди);
- визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради "Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" від 26.09.2013 №383 в частині демонтажу належної ОСОБА_1 тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконними дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР щодо демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати договір оренди №35КД, який продовжив свою дію згідно з додатковою угодою від 24.10.2012 №1 на строк до 01.06.2015, укладеним на новий той самий термін.
2. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним рішення Одеської міської ради від 26.09.2013 за №383 про демонтаж павільйону, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано незаконними дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо демонтажу некапітального пункту роздрібної торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі №522/22271/16-а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; залишено без розгляду позов в частині визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради "Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" від 26.09.2013 №383 в частині демонтажу належного ОСОБА_1 тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 ; закрито провадження в частині позовної вимоги про визнання договору оренди №35КД, який продовжив свою дію згідно з додатковою угодою від 24.10.2012 №1 на строк до 01.06.2015, укладеним на новий строк.
4. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі №522/22271/16-а і залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2019.
5. Від виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07.07.2012 між ОСОБА_1 та Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №35кд, за умовами якого предметом договору оренди було тверде покриття площею 8,7 кв.м., розташоване за адресом: АДРЕСА_1 . Строк дії цього договору, з урахуванням умов додаткової угоди, становив з 01.06.2012 до 01.06.2015.
На орендованому твердому покриття площею 8,7 кв.м. була розміщена тимчасова споруда, належна позивачу.
7. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради "Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" від 26.09.2013 №383 затверджено перелік некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі, що підлягають демонтажу, серед якого за номером 69 зазначений кіоск (тимчасова споруда) позивача.
8. Як зазначено у самому рішенні №383, підставою для включення тимчасової споруди позивача до переліку некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі, що підлягають демонтажу були акти обстеження та звернення виконавчих органів Одеської міської ради про наявність порушень при розміщенні об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі, торгівельних майданчиків їх власниками (орендарями).
Також виконавчий комітет Одеської міської ради цим рішенням зобов`язав Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР: вжити заходи з проведення демонтажу об`єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельних майданчиків згідно з переліком (додається) (п. 1.1.); у 5-денний термін з дати набуття чинності цього рішення надати приписи суб`єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу об`єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельних майданчиків власними силами за власний рахунок (п. 1.2.); у разі не проведення своєчасного демонтажу власниками демонтувати відповідні об`єкти дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельні майданчики за їх рахунок (п. 1.3.).
9. Демонтаж тимчасової споруди ОСОБА_1 було здійснено 16.09.2016.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій по винесенню оскаржуваного позивачем рішення, а також вчинення дій щодо демонтажу тимчасової споруди.
11. Місцевий суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнавання договору оренди №35КД, який продовжив свою дію згідно додаткової угоди від 24.10.2012 №1 на строк до 01.06.2015, укладеним на новий той самий термін мотивуючи це тим, що вказана вимога стосуються спору про право, а отже повинна розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
12. Також, вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом є поважними.
13. Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погодився і залишаючи без розгляду позов в частині визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради "Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" від 26.09.2013 №383 в частині демонтажу належного ОСОБА_1 тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1, керувався тим, що ОСОБА_1 дізнався про рішення виконавчого комітету Одеської міської ради "Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" від 26.09.2013 №383 ще у 2014 році, про що зазначає сам позивач. Натомість, адміністративний позов у цій справі подано 22.11.2016, тобто після спливу встановленого у ч.2 ст. 99 КАС України строку. При цьому, позивач як в позовній заяві, так і в інших заявах, клопотаннях, не наводить будь-яких пояснень та доказів щодо наявності поважних причин такого тривалого пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
14. П`ятий апеляційний адміністративний суд вважав за необхідне закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання договору оренди від 07.07.2012 №35КД, який продовжив свою дію згідно з додатковою угодою від 24.10.2012 №1 на строк до 01.06.2015, укладеним на новий строк.
15. Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди, судова колегія суду апеляційної інстанції виходила з того, що розміщення пункту дрібно-роздрібної торговельної мережі за вказаною адресою, здійснювалося позивачем за відсутності належним чином оформленої дозвільної документації, а саме, за відсутності паспорта прив`язки тимчасової споруди.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
16. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що оскаржувальне рішення про демонтаж повинно бути виконано не пізніше 06.11.2013, що у свою чергу виконано не було, тому дії Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради щодо демонтажу некапітального пункту роздрібної торгівлі (тимчасової споруди) є протиправними та незаконними, оскільки на момент демонтажу тимчасової споруди позивача п. №69 додатку №1 до рішення виконкому від 26.09.2013 №383 не було чинним. Більш того, на час прийняття оскаржуваного рішення був чиним договір оренди окремого індивідуального визначеного майна від 07.07.2012 №35КД, строк дії якого, згідно додаткової угоди від 24.10.2012 №1, було встановлено з 01.06.2012 по 01.06.2015.
17. Позивач вважає, що Департамент інформації та зв`язків з громадськістю Одеської міської ради в порушення вимог Положення не виконав вимоги п. 3 оскаржувального рішення, а саме, проінформував населення тільки через видавництво "Думська площа", тираж якої у жовтні 2013 року був 4000 екземплярів на 1 015 765 мешканців м. Одеси, у зв`язку з чим позивач не міг знати про існування оскаржуваного рішення.
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що позивач помилково ототожнює строк дії рішення про демонтаж та строк його виконання. Також позивач неодноразово сам зазначав про те, що про спірне рішення дізнався у 2014 році, зокрема, у позовній заяві, в уточненому адміністративному позові є посилання на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01.08.2014 у справі №522/14418/14-а, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено управлінню розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради, Одеській міській раді, та усім відділам здійсняти певні дії, спрямовані на демонтаж некапітального пункту роздрібної торгівлі за адресою АДРЕСА_1 у тому разі дії, спрямовані на прийняття рішень, щодо вказаного питання.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
20. Щодо строку на звернення до суду з позовом в частині визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради "Про демонтаж об`єктів дрібно-роздрібної торгівельної мережі" від 26.09.2013 №383 в частині демонтажу належного ОСОБА_1 тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1, слід врахувати наступне.
21. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22. Таким чином, законодавець встановлює строк звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або мала б дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
24. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
25. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
26. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.