ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа №465/273/16-а
адміністративне провадження №К/9901/9760/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2016 (суддя Козюренко Р.С.) та
ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 (колегія у складі суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В.)
у справі № 465/273/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту соціальної політики Львівської міської ради
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів.
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту соціальної політики Львівської міської ради.
2. Позивач просив (з урахуванням заяви про доповнення до позовної заяви):
- визнати дії відповідача протиправними в сприянні реалізації його прав та інтересів, визначених Конституцією України і законодавством;
- зобов`язати відповідача донарахувати та стягнути на його користь одноразову допомогу на оздоровлення за 2015 рік, в розмірі, що становить 54200 грн., з врахуванням виплати для зарахування 90 грн. виплаченої відповідачем суми допомоги.
3. Постановою Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2016 позов задоволено. Визнано протиправними дії Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо недонарахування та недоплати ОСОБА_1 одноразової допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Зобов`язано Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату одноразової допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, що становить різницю між розміром допомоги інваліду ІІІ групи та виплаченим розміром допомоги за 2015 рік у розмірі 5422,00 грн.
4. Позивач оскаржував рішення в частині способу захисту, застосованого судом. Звертав увагу, що Державна казначейська служба України не виконує рішень суду зобов`язального характеру. Вважав, що суд мав вирішити питання про стягнення допомоги, а не зобов`язувати відповідача її виплатити. Покликався на те, що рішення про виплату не має важелів для виконання судового рішення і є бездієвим.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2016 залишено без змін.
6. У касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та направлено особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
8. Від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
9. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано Верховному Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, належить до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у Франківському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
11. З метою отримання допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 звернувся до відповідача, однак таку допомогу у 2015 році йому виплачено в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
12. Із відповіді Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту соціальної політики Львівської міської ради вбачається, що позивачу виплачено 90 грн. одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на здоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
13. Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся із позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідні виплати необхідно провести на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на здоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
15. Відхиляючи доводи апеляційної скарги позивача про неефективність обраного судом способу захисту, апеляційний суд звернув увагу на те, що виплаті щорічної грошової допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передує певна процедура, зокрема, складення управлінням праці та соціального захисту населення розрахунку видатків на виплату допомоги за певний період та його подають територіальним відділенням Державного казначейства.
Тобто обчислення розміру разової щорічної грошової допомоги належить до компетенції органів праці і соціального захисту, тому суд не повноважний стягувати з управління конкретні суми такої допомоги, а може лише зобов`язати відповідача провести її нарахування та виплату відповідно до вимог законодавства.
Доводи позивача про те, що рішення суду зобов`язального характеру неможливо буде виконати, на думку колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки предметом спору в даній справі було право позивача на отримання зазначеної допомоги в розмірі, встановленому законодавством, а можливий порядок виконання судового рішення жодним чином не впливає на правильність та обґрунтованість висновків суду по суті спору.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту порушеного права щодо розміру належної йому разової грошової допомоги на оздоровлення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог і не погоджується із застосованим способом захисту його прав, звертає увагу на неможливість виконання рішення.
17. Вважає, що ефективнішим способом захисту його порушеного права є не зобов`язання відповідача здійснити йому донарахування та виплату одноразової допомоги на оздоровлення, а стягнення з відповідача конкретної суми такої допомоги.
18. Відповідач надав заперечення, в якому не погодився з рішеннями судів по суті спору. Водночас, доводів по суті касаційної скарги (щодо способу захисту) не навів.