П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 листопада 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-109сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
учасників справи:
скаржниці ОСОБА_1,
представника відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2020 року № 588/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2020 року № 99/1дп/15-20 у частині притягнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності"(далі - рішення ВРП),
УСТАНОВИЛА:
23 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати (далі - ПДП, Дисциплінарна палата, дисциплінарний орган) від 17 січня 2020 року № 99/1дп/15-20 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_2 та судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 "
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 надала доводи, аналогічні її скарзі на рішення ПДП ВРП, та зазначила, що рішення Дисциплінарної палати про наявність у її діях дисциплінарного проступку, за який її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, а оскаржуване рішення - незаконним. На думку скаржниці, ВРП неповно та формально дослідила обставини щодо можливого вчинення нею дисциплінарного проступку та: дійшла невмотивованих висновків щодо кваліфікації дій судді на підставі підпункту "б" пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ); послалася на постанову Київського апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у справі № 761/28906/17 як на беззаперечний факт порушення суддею ОСОБА_1 вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), чим порушила вимоги частини другої статті 106 Закону № 1402-VІІІ про те, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.
Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що у її діях немає складу дисциплінарного проступку, оскільки в ухвалі судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року у справі № 761/28906/17 наведено мотиви, якими суддя ОСОБА_1 керувалася, задовольняючи заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південьагропереробка" (далі - СГ ТОВ "Південьагропереробка"). Пояснення щодо обставин, які враховувалися суддею при вирішенні питання про задоволення вказаної заяви, надавались ВРП, тому твердження відповідача про відсутність мотивів не є об`єктивними та спростовуються матеріалами справи.
При цьому скаржниця посилається на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою у судовому рішенні не вимагається надання відповіді на кожний довід чи аргумент учасника судового процесу, що виключає наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
Встановлення апеляційним судом неправильності застосування процесуальної норми закону при обрахунку строків набрання рішенням законної сили, що стало підставою для задоволення заяви СГ ТОВ "Південьагропереробка" у справі № 761/28906/17, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джелс Енерджі АБ" (далі - ТОВ "Джелс Енерджі АБ"), про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016, на думку скаржниці, не може бути мотивом для обґрунтування наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "б" пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
Скаржниця стверджує, що кваліфікація ВРП її дій як таких, що вчинені внаслідок грубої недбалості, є помилковою, оскільки мало місце трактування суддею спеціальних норм чинного законодавства щодо обрахунку певного процесуального строку дослівно.
ОСОБА_1 вважає, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень, оскільки фактично здійснила перегляд рішення суду першої інстанції. Однак оцінювання фактів та доказів, яке здійснює суддя для вирішення справи, не можуть бути приводом для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, скаржниця зазначає, що ВРП в оскаржуваному рішенні не вказала, у чому саме полягає порушення прав людини та основоположних свобод, що є підставою для притягнення судді до відповідальності за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що є підстави, передбачені пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ), для скасування рішення ВРП з огляду на відсутність у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді за підпунктом "б" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а також мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У відзиві на скаргу ВРП просить відмовити в її задоволенні, наводить доводи про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування оскаржуваного рішення та вважає необґрунтованими й безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у її діях ознак дисциплінарного проступку.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ВРП підтримали відповідно викладені у скарзі та відзиві на неї доводи.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення її учасників, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_1 , 1974 року народження, Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2013 року № 620-VІІ обрана на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва безстроково.
5 лютого 2018 року до ВРП за вхідним № 158/0/13-18 надійшла подана адвокатом Єрохіною В. О. дисциплінарна скарга ТОВ "Джелс Енерджі АБ" на дії судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_2 під час розгляду справи № 496/4306/17.
Ухвалою від 23 серпня 2019 року № 2251/1дп/15-19 ПДП ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_2
22 листопада 2019 року з власної ініціативи Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу щодо судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1, яку об`єднано з дисциплінарною справою щодо судді Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_2 (ухвала № 3100/1дп/15-19).
Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1 дисциплінарним органом ВРП встановлено такі обставини.
30 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: СГ ТОВ "Південьагропереробка", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтувала тим, що їй із чоловіком випадково стало відомо про те, що директором СГ ТОВ "Південьагропереробка" ОСОБА_6 у вихідний день було укладено контракт із ТОВ "Джелс Енерджі АБ" на суму 65 000 євро. Сума контракту в гривневому еквіваленті станом на дату укладання становила 1 522 736 грн 16 коп. Сума контракту перевищувала 1 000 мінімальних заробітних плат, що вимагало проведення загальних зборів товариства та прийняття відповідних рішень. Від встановлення вказаного факту залежать виникнення, зміна або припинення майнових прав заявника. До заяви було додано, зокрема, копію контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15.
Рішенням від 12 грудня 2017 року суддя ОСОБА_2 задовольнив заяву ОСОБА_4, заінтересовані особи: СГ ТОВ "Південьагропереробка", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановив юридичний факт, що станом на час укладання між СГ ТОВ "Південьагропереробка" та ТОВ "Джелс Енерджі АБ" контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу - директора ОСОБА_6 були відсутні та обмежені.
У подальшому СГ ТОВ "Південьагропереробка" звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016, заінтересована особа - ТОВ "Джелс Енерджі АБ", яку було передано на розгляд судді ОСОБА_1(справа № 761/28906/17).
За результатами розгляду вказаної заяви Шевченківським районним судом міста Києва (суддя ОСОБА_1 ) 22 грудня 2017 року постановлено ухвалу про її задоволення, скасовано рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ "Джелс Енерджі АБ" до СГ ТОВ "Південьагропереробка" про стягнення боргу.
Задовольняючи заяву, суддя ОСОБА_1 виходила з того, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року було встановлено юридичний факт, а саме що на час укладання між СГ ТОВ "Південьагропереробка" та ТОВ "Джелс Енерджі АБ" контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу - директора ОСОБА_6. були відсутні та обмежені. Відсутність повноважень також підтверджується й статутом товариства. Отже, підписання контракту, що містив арбітражне застереження, було вчинено директором СГ ТОВ "Південьагропереробка" з перевищенням повноважень, оскільки збори учасників вказаного товариства не приймали рішення щодо підписання такого контракту та не узгоджували його в подальшому, а тому правочин у силу закону є недійсним. З огляду на викладене було зроблено висновок, що рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 суперечить публічному порядку України.
Вказана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва (суддя ОСОБА_1) була оскаржена до Київського апеляційного суду. Під час розгляду справи № 761/28906/17 апеляційним судом встановлено, що в основу оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції покладено ту обставину, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року було встановлено юридичний факт, а саме на час укладання між СГ ТОВ "Південьагропереробка" та ТОВ "Джелс Енерджі АБ" контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу - директора ОСОБА_6. були відсутні та обмежені. Водночас суд (суддя ОСОБА_1 ) не звернув уваги на те, що на час постановлення ухвали від 22 грудня 2017 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року не набрало законної сили, оскільки станом на 22 грудня 2017 року не сплинув строк його оскарження (останній день строку припадав саме на 22 грудня 2017 року).
Вказане стало підставою для прийняття Київським апеляційним судом постанови від 24 жовтня 2018 року, якою скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року та у задоволенні заяви СГ ТОВ "Південьагропереробка" відмовлено. Рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ "Джелс Енерджі АБ" до СГ ТОВ "Південьагропереробка" про стягнення заборгованості залишено без змін.
Більше того, як встановлено Дисциплінарною палатою, постановою Апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Джелс Енерджі АБ" та скасовано рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, заяву ОСОБА_4, заінтересовані особи: СГ ТОВ "Південьагропереробка", ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду нею вказаної справи, Дисциплінарною палатою зроблено висновок, що, посилаючись у своїй ухвалі як на підставу для скасування рішення МКАС при ТПП України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, суддя ОСОБА_1 на порушення вимог статей 69, 82, 263, 265, 294, 459 ЦПК не встановила, чи набрало це рішення законної сили, не зазначила мотивів врахування цього рішення та встановлених ним обставин, які, у свою чергу, без жодних визначених процесуальним законом підстав визнала такими, які вказують, що рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 суперечить публічному порядку України.
За таких обставин ПДП ВРП дійшла висновку про те, що під час розгляду справи № 761/28906/17 суддею ОСОБА_1 було допущено дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Крім того, ухваленим рішенням у справі № 761/28906/17 суддею ОСОБА_1 допущено судове втручання у правовідносини, які регулюються Законом України від 24 лютого 1994 року № 4002-ХІІ "Про міжнародний комерційний арбітраж" (далі - Закон № 4002-ХІІ), що свідчить про грубе порушення цього Закону, оскільки має місце втручання у договірні відносини сторін щодо розгляду спору арбітражем, який під час розгляду дотримав усіх визначених законодавством процедур.
Дії судді ОСОБА_1 щодо грубого порушення вимог Закону № 4002-ХІІ через ухвалення судового рішення з грубим порушенням вимог процесуального закону, враховуючи, що відповідне рішення стосувалося іноземного товариства - ТОВ "Джелс Енерджі АБ", не сприяли покращенню інвестиційного клімату в Україні, що призвело до істотних негативних наслідків, а саме негативно вплинуло на авторитет правосуддя.
Таким чином, ПДП ВРП дійшла висновку, що зазначені дії судді ОСОБА_1 містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Рішенням ПДП ВРП від 17 січня 2020 року № 99/1дп/15-20 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішенням ПДП ВРП від 17 січня 2020 року № 99/1дп/15-20 у частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності, яка надійшла до ВРП 3 лютого 2020 року.
ВРП за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на вказане рішення дисциплінарного органу дійшла висновку про те, що доводи скаржниці не спростовують висновків ПДП ВРП про допущення суддею дисциплінарного проступку, за який її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
З огляду на зазначене ВРП вирішила залишити без змін рішення ПДП ВРП від 17 січня 2020 року № 99/1дп/15-20, оскільки за результатами перевірки скарги і матеріалів дисциплінарної справи ВРП дійшла висновку про те, що дії судді ОСОБА_1 дисциплінарним органом кваліфіковано правильно, а її доводи не спростовують усіх установлених та доведених ПДП ВРП обставин.
Велика Палата Верховного Суду переглядає рішення ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу від 17 січня 2020 року № 99/1дп/15-20 у спосіб, передбачений Законом№ 1798-VІІІ.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовиморганом, якиймаєповнуюрисдикціющодорозглядускаргнарішенняВРП, зокреманаїїрішенняпрозалишеннябеззмінрішеньдисциплінарнихпалатпропритягненнясуддівдодисциплінарноївідповідальності.
Так, предметомоскарженнядоВРПбулорішенняїїПДП від17 січня 2020 року№ 99/1дп/15-20пропритягнення ОСОБА_1 додисциплінарноївідповідальностітазастосуваннядонеї дисциплінарногостягненняувидісуворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
ПідставидляоскарженнярішенняВРП, якінаведеніускарзі ОСОБА_1, атакожуїївиступівсудовомузасіданні, свідчатьпронаявністьуВеликоїПалатиВерховногоСудуповноїюрисдикціїщодорозглядускаргнарішенняВРП.
Статтею 6 Конвенціївстановлено, щосправедливістьсудовогорішеннявимагає, абитакірішеннядостатньоюміроювисвітлювалимотиви, наякихвониґрунтуються. Межітакогообовʼязку можутьрізнитисязалежновідприродирішенняімаютьоцінюватисьусвітліобставинкожноїсправи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.